мають ніяких стосунків до політики, і навпаки, коли люди, далекі від політики, ставали її
активними учасниками.
ПОСТАВИВ ХРЕСТ НА КОБЗАРЕВІ, з книги Д. Донцова «За яку революцію»
Звичайно, що найбільш цинічні з тієї «еліти» мусили прийти до негоції Шевченкової України і
Шевченка, – як Драгоманов, як Пантелеймон Куліш у старі часи; як колишній радикал і совітофіл
Осип Назарук, як Костянтин Арабажин, який в органі української соціал-демократії ще 1905 року
поставив хрест над Кобзарем, як, нарешті, Іван Багряний, ставлячи на постамент для адорації
свого і своїх партійців ідола – совєцький машинний «прогрес».
Та ліва «еліта» запевняла, що на Москву «з вірою і любов’ю дивляться всі трудящі світа» (М.
Грушевський), підсовуючи цим останнім свої власні невільницькі, плебейські симпатії.
Відірвані духовно від свого народу, вони мали спільну з Москвою «віру», спільних «святих», спільні надії. А вирікаючись традицій своєї країни, вони за облудними фразами ворога не бачили, що він чимраз виразніше вертав до своїх традицій історичних: у політиці до Івана Грозного і
Петра, до «опричнини»; в суспільному житті – до «общини», до ординства; в міжнародному житті
– до «сабіранія земель» усіх можливих племен і народів; у церковному житті – до церкви
Антихриста.
ПЛЯМА НА РЕПУТАЦІЇ, з розвідки Н. Осадчук «Еміграційні будні»
«Плямою» на репутації Арабажина можна назвати виказ фінським спецслужбам на колишнього
коменданта Свеаборзької фортеці полковника К. Кованько, який, безумовно, був би обраний
головою товариства представників російської колонії тоді, як на цю посаду претендував наш
земляк. В результаті збори засудили вчинок А., влада вислала без провини винного (через два
тижні той раптово помер від серцевого нападу), а жадану посаду обійняла третя особа.
БАЛЬМЕН Яків Петрович
Письменник, художник.
З дворянської родини.
Народився 16 (28) липня 1813 р. в с. Линовиця Прилуцького району Чернігівської області.
Потрапив у полон 14 (26) липня 1845 р. на Кавказі поблизу столиці імамату Шаміля аулу Дарго
(нині – Чеченська Республіка РФ), звідки не повернувся.
Закінчив Ніжинську гімназію (1830-1832).
Служив у Білгородському уланському полку (1832-1837), Охтирському гусарському полку (1837-1838), ад’ютантом генерал-лейтенанта Шабельського (1838-1842), генерала Данненберга (1842-1844), генерала Лідерса (1844-1845).
Друкувався в журналі «Вітчизняні нотатки».
Як літератор дебютував в журналі «Вітчизняні нотатки» пародійними «Листами» (1841).
Потім настала черга повістей «Самогубця», «Вигнаний», «Пустеля», низки оповідань. Повість
«Ярмарок» на прохання автора видрукувана за підписом С. Закревська (1843).
Деякі з доробків побачили світ під назвою «Повісті» (1988).
Ілюстрував рукописного «Кобзаря» Т. Шевченка (1844), який згодом присвятив йому поему
«Кавказ».
Малюнки, щоденники, спогади вивезені нащадками за кордон.
Серед друзів та близьких знайомих Б. – Т. Шевченко, Л. Руданський, В. Прокопович, Є. Гребінка, С. Закревська, В. Стороженко, О. Афанасьєв (Чужинський), Г. Гудима, Т. Волховська, В. Халупко, П. Катеринич, М. Башилов, Я. Лобанов-Ростовський, З. Галаган та ін.
***
ВІДЧУТТЯ ДУШАТЬ,
з творчого кредо
Я. Бальмена
Я хочу писати. Я не можу більше приховувати в грудях відчуття, вони душать мене.
СКІНЧИВСЯ СОН МОЄЇ ЮНОСТІ, з щоденника Я. Бальмена
Біля столу ходили дві дівчини, але я бачив тільки одну – високу, струнку в блакитній сукні, з
каштановими кучерями на ніжних плечах. Ні, це була не дівчина, не жінка – це був янгол, божество, щось неможливе (Вишневська C. – авт.).
…Закревський відверто залицявся до неї. Він – гвардієць, ротмістр, хороший собою. Спритний і
був у вищому світі. Знає, як зачарувати дівчину, дівчину недосвідчену. Вона, напевно, полюбить
його.
…Як я вимучився за ці дні і злому ворогові не побажаю, хіба що Маркевичу (за нього висватали С.
Вишневську – авт.). Ось чим скінчився сон моєї юності. От як я вступаю в життя. Ось ті радощі, що посміхалися мені в майбутньому.
РОЗРАХОВУЮ НА ТЕБЕ, ЯК НА КАМ‘ЯНУ ГОРУ, з листа Я. Бальмена В. Закревському в
червні 1844 р.
Надсилаю тобі, люб'язний Вікторе, плоди нашої праці – моєї і Михайла Башилова. Всі розділи
творів Тараса (Шевченка – авт.) з віньєтками.
