ЄВНЕВИЧ Григорій Миколайович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Письменник. Псевдонім – Ольшанський.
З дворянської родини.
Народився 5 (17) серпня 1850 р. в Борзнянському повіті Чернігівської губернії Російської імперії
(нині – Борзнянський район Чернігівської області України).
Помер 13 (26) січня 1917 р. в м. Петрограді Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Закінчив другу петербурзьку Військову гімназію (1867), Михайловське артилерійське училище
(1870).
Служив артилеристом в Києві (1870-1872), Перовську (1872-1873), Керчі (1876-1878; 1880-1881),
Варшаві (1886-1891), Осовці (1892-1900), Ковно (1900-1902). У відставку вийшов полковником.
Друкувався в газеті «Новий час», журналах «Знання і користь», «Вітчизна», «Історичний вісник»,
«Всесвітня новизна», «Збірник російської й іноземної літератури».
Є. – автор оповідань «Лісовий спрут», «З нотаток марсіанина», «В астральному світі»,
«Недогарки», «Інфлуенца», «День золотого століття», «Невдалий демоніст», «Місто, яке рятує
бог».
Його перу також належать книги «Фантастичні оповідання» (1907), «Нові казки для маленьких
дітей» (1907), «Відверті промови в 33-й Державній думі» (1908), повість «Відьма» (1916).
Під кінець життя наш земляк осліп. Не маючи коштів, помер в лікарні для бідних.
Серед друзів та близьких знайомих Є. –
***
ГОСУДАР І ДУМА
, з політичного кредо Г. Євневича
Государ править, а Дума радить.
***
НА ЦЕЙЛОНІ
, з оповідання Г. Євневича «Лісовий спрут»
Коли мені пішов дев'ятнадцятий рік і я закінчив комерційне училище, рідні мої вирішили, що мені
пора прогулятися морем.
- Їдь, мій друже, швидше, - говорив батько. - Звичайно, нам буде дуже без тебе нудно; але світ став
занадто тісний тепер для того, аби людині з енергією, освітою і розумом просидіти ціле життя в
маленькому місті. А вже якщо залишати його, то треба їхати туди, де менше конкуренції і більше
простору ...
- Але куди ж накажеш мені їхати, батьку? - Відповів я на цю несподівану пропозицію зі змішаним
відчуттям несвідомої радості і моторошного остраху. Тепер в Америці теж стало вже тісно...
- Правда, - погодився батько, - а тому їхати тобі в Америку не раджу, тим більше, що ні рідних, ні
навіть знайомих у тебе там немає, а без знайомства дуже важко зробити кар'єру. А ти поїдь на
Цейлон, де живе вже років тридцять твій рідний дядько Йоган, веде свої справи дуже успішно і,
напевно, тебе десь та влаштує. Так крім того, гм! У нього дуже велика сім'я і кілька красунь-
доньок, за якими дуже гарне придане... Зрозуміло, майбутнє передбачити не можна, але своє щастя
слід шукати там, де це ймовірніше ... Так, ось, милий мій сину, збирайся і говорити більше нема
про що!
За тиждень після цієї розмови, я вже сідав на пароплав в Гамбурзі і, висадившись в Коломбо,
швидко опинився на плантації дядька, попередньо проїхавши близько двохсот миль, спочатку
залізницею, а потім чудовим шосе, прокладеним серед непрохідного лісу.
В ДУСІ САЛТИКОВА-ЩЕДРІНА, з статті К. Виноградова «Творчість Г. М. Євневича»
Левову частину творів Євневича складають сатира, в т.ч. казки, написані у дусі М. Салтикова-
Щедріна, і сатирична фантастика; звичайний прийом – сновидіння героя. Головною мішенню була
смута 1905-1907 рр. (за його визначенням, «так звана революція») та її соціально-політичні
наслідки: виступи і страйки, котрі порушували звичний хід життя, «пустопорожнім базікання» в
Думі, «надмірна» свобода слова і преси тощо.
Причини усіх лих Росії Євневич вбачав в засиллі бюрократів, у втраті народом та інтелігенцією
відвічних ідеалів, а також в єврейському засиллі, з яким закликав нещадно боротися.
Ідеал автора – православна монархія, де «государ править, а Дума радить», де всі працюють і
живуть на платню, займаючись лише своїми прямими обов’язками, а зовсім не політикою, свобода
ж обмежується «розумною строгістю».
