ГРИМАЛЬСЬКИЙ Леонтій Стефанович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Священик. Зарахований до лику святих Російською Православною Церквою (2001).
З родини священика. Батько, Гримальський С., – дячок.
Народився 10 липня 1869 р. в с. Ладиженці Уманського повіту Київської губернії Російської
імперії (нині – Уманський район Черкаської бласті України).
Розстріляний більшовиками 26 лютого 1938 р. на полігоні НКВС «Об’єкт Бутово» Московської
області СРСР (нині – в межах м. Москви РФ). Похований в братській могилі. Точне місце – не
відоме.
Закінчив Київську духовну академію (1892).
Був учителем церковно-парафіяльної школи в с. Русалівка Уманського повіту (1892-1893), ієреєм
храму с. Піщане Звенигородського повіту (1894-1914), ієреєм (1914-1922), протоієреєм (1922-
1931) церкви с. Роги Уманського повіту, храму с. Жигалово Московської області (1931-1932),
церкви св. апостолів Петра і Павла с. Литкаріно Ухтомського району Московської області (1932-
1937), храму с. Іл’їнський Погост Солнєчногорського району Московської області (1937),
Успенської церкви с. Гжель Раменського району Московської області (1937-1938).
Нагороджений Палицею (1928), наперсним хрестом з прикрасами (1935).
Заарештований за «контрреволюційну агітацію» (1938). Сталінською «трійкою» засуджений до
розстрілу.
Посмертно реабілітований (1938).
Доповідь уманчанки Т. Коваль «Протоієрей Леонтій Гримальський в національно-духовному
житті кінця ХІХ – початку ХХ ст.» прозвучала на 5 міжнародній науковій конференції
«Православ’я – наука – суспільство: питання взаємодії» (2007).
День пам’яті – 13 (26) лютого.
Серед друзів та близьких знайомих Г. – М. Хорьюзов та ін.
ГРІХ, з життєвого кредо Л. Гримальського
Великий гріх, перетворившись на затятих егоїстів, дбати лише про себе i власне благополуччя.
***
ПОЛІТИЧНИХ РОЗМОВ НЕ ВІВ,
з протоколу допиту Л. Гримальського від 30 січня 1938 р.
Слідчий:
– Де зараз перебуває ваш зять Хорьюзов?
Гримальський:
– Мій зять, Хорьюзов, арештований місяць тому органами НКВС. За що він арештований, я не
знаю.
Слідчий:
– Який у вас був з ним зв’язок?
Гримальський:
– Я був з ним в дружніх стосунках, ми часто відвідували один одного і надавали один одному
матеріальну допомогу. Після арешту Хорьюзова його дружина живе у мене.
Слідчий:
– Слідство має в своєму розпорядженні дані про те, що ви маєте сан протоієрея. Скажіть, в якому
році ви одержали цей сан?
Гримальський:
– У сан протоієрея я зведений 1922 року... Зведений за довголітню службу.
Слідчий:
– Які думки ви мали з громадянами про вибори до Верховної Ради?
Гримальський:
– Розмов на цю тему я не мав. До мене з питаннями на цю тему ніхто не звертався, і я особисто
порад нікому не давав.
Слідчий:
– Які ви вели розмови про міжнародне становище і, зокрема, про небезпеку війни?
Гримальський:
– Розмов про міжнародне становище і взагалі на політичні теми я не вів, тому що до мене ніхто не
звертався з такими розмовами, а я ще й умисне ухилявся від таких розмов.
КОЛГОСПНИКІВ НЕ ЗАЛЯКУВАВ, з протоколу допиту Л. Гримальського від 9 лютого 1938 р.
Слідчий:
– Дайте свідчення про контрреволюційну агітацію, яку ви проводили.
Гримальський:
– Контрреволюційній агітації я ніякий не вів.
Слідчий:
– Слідство має в своєму розпорядженні дані про те, що ви вселяли віруючим недовіру до
радянської влади, партії і конституції.
Гримальський:
– Про конституцію я ніколи нікому не говорив, а також не вселяв віруючим недовіри до партії і
радянської влади.
Слідчий:
– Слідство має в своєму розпорядженні дані про те, що ви залякували колгоспників майбутньою
війною і великими лихами.
Гримальський:
– Про війну і великі лиха я нікому нічого не говорив, і залякувати колгоспників якимись іншими
способами не залякував.
Слідчий:
– Чи говорили ви про неправильні дії радянської влади щодо стягування державних постачань?
Гримальський:
– Про державні постачання я нікому нічого не говорив. Стягувані з мене податки і державні
постачання я вважаю законними.
Слідчий:
– Дайте свідчення про ваших знайомих і зв’язки з ними.
Гримальський:
– Я мав тісний зв’язок з Миколою Хорьюзовим, до мене священиком, який служив в селі Гжель,
також мав зв’язок з дияконом церкви села Гжель Воскресенським. Обидва вони зараз заарештовані
і засуджені органами НКВС. Їх я часто відвідував влітку 1937 року, коли ще жив і служив в селі
Іл’їнський Погост.
Слідчий:
– З якою метою ви відвідували Хорьюзова і Воскресенського?
Гримальський:
– Я приїжджав до Хорьюзова як до зятя, Воськресенський бачився зі мною як з
священнослужителем.
Слідчий:
– Слідство має в своєму розпорядженні дані про те, що у момент відвідин вами села Гжель
приїжджали особи, які не мали відношення до служителів культу.
Гримальський:
– Так, справді, коли я приїжджав з Іл’їнського Погосту до зятя Хорьюзова, то одночасно зі мною
приїжджали дві особи з Москви; одного з них я знаю на ім’я Борис, він десь працює і одночасно
вчиться. Мені він знайомим не був. Другого я абсолютно не знаю.
Слідчий:
– Скажіть, Гримальський, з якою метою приїжджав вказаний вами Борис?
Гримальський:
– Мети приїзду цього Бориса я не знаю. Розмов при мені про мету його приїзду не було.
Слідчий:
– Що вам відомо про контрреволюційну діяльність Хорьюзова і Воскресенського?
Гримальський:
– Про контрреволюційну діяльність Хорьюзова і Воскресенського я абсолютно нічого не знаю.
Знаю тільки те, що вони обидва восени 1937 року арештовані органами НКВС.
Слідчий:
– Що можете ще показати по суті висунутого проти вас звинувачення?
Гримальський:
– Винним себе ...не визнаю і показати нічого не можу.
ДО НЬОГО ПРИЇЗДИЛИ НЕВІДОМІ, з протоколу допиту свідка N. від 8 лютого 1938 р.
Слідчий:
– Що вам відомо про контрреволюційну діяльність Леонтія Степановича Гримальського?
Свідок:
– Я часто відвідував квартиру Гримальських і помічав, що до них приїжджали невідомі мені люди,
з них деякі були служителями культу. Окрім них, приїжджали двоє з Москви, один
рекомендувався художником, а другий нібито працівник НКВС. З якою метою вказані особи
відвідували Гримальського, я не знаю, оскільки під час моїх відвідин вони ніяких розмов між
собою не вели, а сам священик, як тільки я приходив, йшов до комірки. Приїжджі жили у
Гримальського не більше доби і виїжджали.
З розмов Гримальського я лише раз чув незадоволеність на адресу радянської влади – з приводу
м’ясопостачання. Розмова його зводилася до того, що це незаконно, точних слів я зараз не
пам’ятаю.
Священик, перебуваючи на службі в іншій церкві, влітку часто приїжджав до села Гжель, де до
нього служив його зять Хорьюзов і диякон Воскресенський. Обидва вони зараз арештовані
органами НКВС. Гримальський з ними підтримував тісний зв’язок.
Арештований диякон Воскресенський, служачи в нашій церкві, відкрито компрометував
радянську молодь, називаючи її шпаною. При виконанні релігійних треб виголошував промови,
які не стосувалися релігії.
ВОДОСВЯТНИЙ МОЛЕБЕНЬ, з замітки І. Соболєва «Люберецьке благочиння»
У відділенні денного перебування інвалідів м. Литкаріно відслужили водосвятний молебень, після
якого клірик Петропавловського храму м. Литкаріно священик Олександр Іонов мав розмову з
відвідувачами відділення про віру і Церкву, роль православ’я в історії Росії, минулому і
сьогоденні...
Присутніх особливо зацікавило повідомлення про литкарінських новомучеників Гаврила (Гура) і
Леонтія (Гримальського) та про діяльність священика Івана Соболєва, який віддав 25 років свого
життя литкаринській парафії (зокрема, на початку XX ст. він заснував Товариство тверезості і
парафіяльний театр).
ПАЛОМНИЦЬКА ПОЇЗДКА, з кореспонденції В. Петрової «Литкаринські новомученики»
Діти з недільної школи Петропавловської церкви м. Литкаріно здійснили паломницьку поїздку до
церкви Казанської ікони Божої Матері в м. Котельники.
Головною частиною заходу, заради якої і зустрілися вихованці двох недільних шкіл, став сумісний
відкритий урок, присвячений пам’яті новомучеників і сповідувачів російських, котрі трудилися на
території Люберецької благочинності.
У проведенні заняття взяли участь викладачі обох шкіл. Оскільки діти були досить добре
підготовлені, грунтовно вивчивши житія новомучеників преподобного Гаврила (Гура) і Леонтія
(Гримальського)... урок виявився достатньо пізнавальним.
ШУКАЮ РОДИЧІВ, інтернет-оголошення
Я, Харьюзова Т., правнука Леонтія Стефановича Гримальського. Шукаю усіх свої родичів.
Мій E-mail: disana40@mail.ru