багато сил і вміння вкладає у створення і покращення хірургічних інструментів. Усім хірургам
відомі створені ним інструменти: лопаточка Буяльського, набір для перев’язки, шприц для
переливання крові, турнікет для зупинки кровотеч, аневризматична голка. Учений також знаний
своїми роботами у галузі акушерства, гінекології, і урології, офтальмології.
Медикам відомі створені ним є краплі для очей.
Він протягом довгого часу був єдиним у Росії лікарем, який досконало володів мистецтвом
бальзамування, метод якого сам і розробив.
Крім того, видатний лікар зібрав цінний музей, який нараховує понад три тисячі експонатів:
малюнки, препарати, інструменти, сечові камені, алебастрові голови та маски, серед яких є маски
Петра І, Наполеона, О. Суворова, І. Крилова.
НЕ ВИПАДКОВА СМЕРТЬ, з розвідки Н. Ласкової «У Пушкіна був шанс залишитися живим»
Автор зібрала фактичний матеріал, який дозволяє стверджувати: в 30-і роки XIX століття в Росії
вже існувала науково обгрунтована хірургія, котра перебувала під впливом передових англійськї і
французької. ...Особливо добре була поставлена хірургічна допомога в клініці Медико-хірургічної
академії, очолюваної Христофором Саломоном. Висококваліфіковані спеціалісти, серед яких
особливо виділявся Ілля Буяльський, виконували порожнинні операції під наркозом із опію,
інтуїтивно прагнучи дотримувати чистоту, проводили переливання крові і внутрішньовенне
введення препаратів.
...Перший лікар – хірург Карл Задлер, привезений Шольцем, оглянув хворого близько 7 години
вечора, вже встигнувши надати допомогу Дантесу. Рана ще кровоточила. Задлер терміново
відправився за інструментами.
Доктор Шольц, котрий залишався, сказав Пушкінові про серйозність поранення, проте відзначив:
«Почекаємо, що скажуть Арендт і Саломон».
Як тільки прибув Микола Арендт, Саломон (а за деякими даними, і Буяльський) разом із
Задлером, що повернувся, залишили квартиру поета. ...І більше їх не запрошували. Керівництво
лікуванням узяяв на себе лейб-медик Миколи I Микола Арендт. Після безуспішних пошуків кулі
зондом він визнав рану смертельною і поінформував про це пораненого.
ОТО НАГОРОДИЛИ, з повісті В. Пікуля «Добрий скальпель Буяльського»
Шлях у науку був для Буяльського зовсім нелегким. Столичну медицину представляли в
основному німці, Це було щось начебто замкнутої корпорації, у яку сторонні не допускалися.
«Доки я буду медичним інспектором, – говорив лейб-медик Рюль, – жоден російський лікар не
одержить практики в установах столиці!».
Історик пише: «Для Буяльського з цього часу закрилися всі шляхи.., отрутна ненависть німців
переслідувала його до гробової дошки».
Ішли роки...
Кембридж, Берлін і Філадельфія присудили Буяльського почесні звання, а нагородою від Росії
було те, що його зробили... консультантом Маріїнської лікарні (без платні!).
…24 липня 1864 року виповнилося 50 років його служіння медицині.
20 вересня будинок старого хірурга заповнили гості, і тільки тепер він зрозумів, скільки в нього
учнів, скільки шанувальників, скількох людей врятував він від смерті й каліцтв.
Ювіляру піднесли золоту медаль, на одному боці якої було вибито його профіль, а на іншому,
повитій лаврами, містився напис: «Іллі Васильовичу Буяльському на спогад про п’ятдесятиліття на
ниві служби й науки».
Старий не витримав і розплакався...
