він пропонував боротися з єврейським капіталом, але не проти євреїв як народності, також
вважаючи за необхідне абсолютно відмінити смугу єврейської осілості, аби євреї штучно не
скупчувалися б в окремих регіонах Російської Імперії, тим самим викликаючи до себе негативне
ставлення з боку корінного населення.
У погляді на «українофільство» Локоть дотримувався думки, що останнє аніскільки не загрожує
відділенням Малоросії від Росії, оскільки асиміляція малоросів з великоросами йде «нестримно і
безперервно».
...Революцій, що вибухнули в 1917 р., Локоть не сприйняв. На його думку, хоча Лютнева
революція зовні і мала національний характер (в тому сенсі, що «вона викликала найширший,
справжній національний ентузіазм», а «супротивники революції і всякі скептики по відношенню
до неї були рішуче і із завзятим презирством просто відкинуті як «чорносотенці»), проте, не
зважаючи на цей національний ентузіазм, революція з глибшої точки зору не була справді
національною, оскільки те, що вона дала її творцям, не відповідало їх дійсним інтересам.
...Суть Лютневої революції, вважав професор, полягала у витісненні від джерел державної влади
«старостанового крупноземлевласницького класу» класом буржуазії, що росла, прагнучої ради
своїх особистих вигод зруйнувати стан держави. Проте насправді, творці Лютого змогли лише
зруйнувати старий лад, поступившись місцем енергійнішим більшовикам, які, прийшовши до
влади, незабаром відновили «самодержавство».
