залишався членом Київської археографічної комісії та ряду інших наукових об’єднань. Зусиллями
Г. П. Галагана було видано «Південно-російські пісні з голосами» , «Збірник етнографічних
матеріалів, які стосуються Малоросії, «Про відмінювання малоруських імен», «Докладний опис
малоросійської вертепної драми в тому вигляді, як вона збереглася в селі Сокиринці». Він
допомагав матеріально у виданні творів українського фольклориста й етнографа Опанаса
Марковича, часопису «Київська старовина» та інших.
МОГИЛУ ГАЛАГАНА ЗНИЩИЛИ, А ЙОГО СОБАКИ – ЗАЛИШИЛИ, з веб-порталу
Української Православної Церкви
Навіть буремні події сімнадцятого року не зачепили палац Галаганів. Вихованець Григорія
Павловича учений-славіст Андроник Степович писав: «Галаган зробив дуже багато доброго для
сокирянців, так що пам’ять його там шанують і досі, і величезний його будинок і під час революції
селяни не дали на пограбування, усе в домі збереглося добре, і з нього зроблено гарний музей».
...Але у тридцятих роках селян уже ніхто не слухав. Маєток Галаганів спіткала гірка доля.
Сьогодні ви ще можете відпочити у старовинній романтичній альтанці, збудованій колись
господарями, але вже не пройдете чудовим готичним місточком. Не зайдете ви і до збудованих
Галаганами храму святих апостолів Петра і Павла і церкви святої великомучениці Варвари. Їх не
існує. Вони були пограбовані та вщент зруйновані.
Як і могили останніх з роду Галаганів – Григорія Павловича і його сина Павлуся, похованих біля
храму Петра і Павла. Вандали знищили людські могили, але, наче насміхаючись, не торкнулися
чорної мармурової колони, встановленої над місцем, де Галагани колись поховали свого
улюбленого собаку...
ЛАСКАВО ПРОСИМО, НАЩАДКИ, з кореспонденції І. Ральченко «На круги своя»
Під такою назвою в Чернігівському обласному художньому музеї відбувся мистецький захід,
присвячений візиту нащадків родини Галаганів, зокрема доньки графині Ганни Миколаївни
Ламсдорф-Галаган – Єлизавети Блейк. Разом зі своїми дітьми та онукою вона вперше відвідала
Україну.
Після смерті матері – графині Олександри Ламсдорф-Галаган залишився сімейний архів –
документи, численні сімейні фото, які Єлизавета Дмитрівна вирішила повернути на батьківщину.
Дякуючи музейному сайту, вона дізналася про унікальну Галаганівську колекцію, що зберігається
в Чернігівському обласному музеї.
На виставці, розгорнутій під час заходу, гості побачили портрети Григорія Павловича Галагана,
його сестри – Марії Галаган, її доньки – Катерини Ламсдорф-Галаган, прабабусі Єлизавети
Дмитрівни, на яку вона, до речі, дуже схожа. Саме під час заходу пані Єлизавета і подарувала
сімейний архів.
