Найнеобхідніші справи, обов’язки – все це відступає на задній план, і я без кінця сиджу і пишу, і
пишу...
20 лютого 1908 р.
Я маю великі успіхи в розв’язанні задачі, над якою працюю, тим часом здоров’я моє дедалі гіршає.
Вчора я вперше чітко уявив собі алгоритм, який повинен розв’язати всі питання теорії форм.
ТВОРЕЦЬ ГЕОМЕТРІЇ ЧИСЕЛ, з оцінки діяльності Г. Вороного Б. Делоне
Глибина і важливість його численних досліджень залишили глибокий слід в сучасній теорії чисел.
Поряд із Мінковським Вороний є творцем геометрії чисел. Роботу Вороного 1903 року про число
точок під гіперболою треба вважати віхою, з якої починається сучасна аналітична теорія чисел.
У Вороного всього шість великих і шість малих праць. Кожна з великих праць – або капітальна в
даному обсягу, або відкриває велику ділянку досліджень; навіть кожна мала праця Вороного
незвичайно оригінальна і часом no-новому спрямовує дослідження.
ОБЧИСЛЮВАЛЬНА ГЕОМЕТРІЯ ПОЧАЛАСЯ З «ДІАГРАМИ ВОРОНОГО», оцінки
діяльності Г. Вороного О. Айхгольцером і Ф. Ауренгаммером
Діаграми Вороного було введено в теоретичну комп’ютерну науку близько двадцяти років тому.
Відтоді їх стали повсюдно використовувати при конструюванні геометричних алгоритмів, так що
дехто датує народження обчислювальної геометрії саме цим моментом.
Дійсно, значний процент статей з обчислювальної геометричної літератури прямо чи
опосередковано пов’язаний із діаграмами Вороного і спорідненими структурами.
ГЕНІАЛЬНИЙ МАТЕМАТИК, зі спогадів Д. Граве
Георгій Вороний – геніальний український математик. Він під час свого перебування в
Петербурзькому університеті займався з гідним подиву успіхом кубічною областю і в цій області
зробив геніальне відкриття. Він узагальнив на кубічну область алгоритм неперервних дробів, що
дає алгебричні одиниці в квадратичній області. Це узагальнення марно шукали з часів Ейлера
протягом XIX століття усі найвидатніші математики. Вийшов таким чином алгоритм Вороного.
БЛИЗЬКІ ПОПЛАТИЛИСЯ СВОБОДОЮ, з розвідки Г. Ситої «Праця і геній Георгія
Вороного»
З Журавкою Георгій Вороний був тісно пов’язаний упродовж всього свого життя – щорічно
приїздив до рідних на літній відпочинок, тут обмірковував свої наукові праці.
…Мальовничий пагорб над Удаєм у Журавці придбав для свого постійного проживання дід
Георгія Вороного – Яків, який замолоду чумакував, а зібравши грошей, зайнявся селянською
справою.
…Батько Георгія – Феодосій Вороний (1837-1910), майстер російської філології, працював
професором у Ніжинському ліцеї (І864-1872), а згодом очолював гімназії в Кишиневі, Бердянську,
Прилуках. Ще в роки свого студентства в Київському університеті він став ініціатором створення
безкоштовних недільних шкіл для робітничої молоді...
Ідею створення недільних шкіл підтримав Тарас Шевченко, 1859 року він відвідав подільську
школу і наступного року подарував їй 50 примірників свого «Кобзаря».
…Власним коштом Феодосій Вороний побудував у Журавці школу для сільських дітей. У школі
влаштовували лекції, концерти, спектаклі для місцевих жителів, а зібрані гроші йшли на
поповнення народної бібліотеки...
В 30-ті роки родина Георгія Вороного розділила трагічну долю свідомої української інтелігенції, поплатившись свободою, а дехто навіть життям. Під час «розкуркулювання» Ольга Митрофанівна
змушена була негайно (за одну ніч) виїхати з родиною. Більше вони не вертались.
Георгій Вороний мав шестеро дітей, чотири дочки і два сини.
Один із синів Георгія Вороного Юрій, – став вченим-хірургом, він першим у світі зробив
пересадку нирки людині (1934 рік). Чи багато кому в Україні нині відомий цей факт?
Нелегкою була доля Марії. Вона з сім’єю жила в Білій Церкві, викладала українську мову.
Чоловіка її, Василя Василенка, ветлікаря, заарештували і закатували, тому що він відмовився
доносити на свого підлеглого, до того ж мав необережність одягати українську сорочку. Сама
Марія також отримала свій строк – 10 років, – і відбувала його на Далекому Сході.
Марія була великою оптимісткою. Вона мала добре серце, яке не зачерствіло від довгих років
поневірянь. Відходячи з життя – а це було в 1984 році, – вона заповідала авторові цих рядків не
забувати її родини, того доброго, що вони зробили на землі. «Мій дід, батько, його брати і діти –
вони були справжні, – казала Марія, – бо нас у