коли раптом побачив перед собою Леоніда Миколайовича в пальто, з біноклем в руках. Він
тремтів.
– Що з вами?
– Був на башті. Туманно. Шукав Кронштадт і не знайшов. Не знайшов...
Наступного дня він помер. На руках своєї сім’ї, без графів і банкірів, в глибокій убогості».
ВЕЛИКИЙ НІМИЙ, з книги С. Сергєєва-Ценського «Спогади»
У той час, коли інші письменники навіть Купрін і Арцибашев, підозріло ставилися до пропозицій
працювати для кіно, Андрєєв, я пам’ятаю, сам зібрав і письменників і художників для обговорення
цього питання. Він зібрав їх не у себе, а в Петербурзі на квартирі... Фальковського, який відомий
був тим, що спочатку написав п’єсу «Вогонь», яку, здається, ніде не міг поставити, а потім
винайшов вогнегасник, який приніс йому багатство.
Я був теж запрошений ним тоді, проте не досидів, пішов: по-перше, мене абсолютно не цікавило
тодішнє кіно, а по-друге, моя чуприна привертала увагу художників, і це мені набридло.
...У зібраній в квартирі Фальковського в кінці 1911 року (або на початку 1912 р.) великої компанії
письменників, художників і кінорежисерів він виступав з доповіддю під назвою «Великий німий».
(Звичайно, ця доповідь була надрукована), але мені не сподобалися тоді відверті розмови про
вигідність для письменників участі в кінороботі, і я (як говорив вже про це вище) пішов до
доповіді.
