очевидно, варто лише перечитати. Тому повинен я поступитися дорогою; і дуже безглуздо було б
сперечатися. Ось ми й порозумілися таким чином – і це одне з найбільших благ!
Могутність сильних вельми ґрунтується на слабкості і неосвіченості натовпу…
Наші сановники дуже добре зрозуміли цю таємницю. Їх червоні мантії, їх соболині шуби, палаци,
де вчиняють розправу, лілії, вся це зовнішня велич була необхідна; і якщо б лікарі не носили
півкаптанів і черевиків, а законники – чотирикутних шапок і широких мантій, ніколи не одурили б
вони світ, який не може опиратися настільки достовірним ознакам.
Якби судді мали на увазі справжнє правосуддя, лікарі – справжнє мистецтво зціляти хвороби, то
не треба для цього мати їм великі шапки. Велич самих наук досить вселяла б до себе пошану і без
них. Проте, володіючи тільки мрійливими знаннями, їм необхідно вдаватися (галліцизм!) до цих
порожніх оздоб, які вражають уяву, і …завдяки яким вони і здобувають пошану.
Ми не можемо бачити стряпчого, в його півкаптані і з величезною шапкою на голові, без вигідної
думки про його здібності.
Швейцарці ображаються, коли їх приймають за знатних, і доводять своє родове міщанство, аби їх
визнали гідними важливих посад.
Для управління човном не обирають того з мандрівників, який має знатне походження.
Пишний одяг не дрібниця; це натяк на те, як багато людей на вас працюють; зачіска показує, що у
вас є камердинер, перукар тощо.; білизна – що у вас є швачки, пралі й ін.
А це вже не просто виставка і не просто одяг – мати безліч рук до своїх послуг. …Цей одяг – сила;
зовсім інше ставлення багато прибраного коня до іншого коня.
Монтань дуже потішний, коли, не бачачи в цьому різниці, дивується, що інші її знаходять, і
запитує, в чому причина.
Велика перевага знатність! вона з вісімнадцяти або двадцяти років забезпечує людині
популярність і пошану, яких інший ледве доб’ється в п’ятдесят років; тут тридцять років
виграється без жодних зусиль.
У нас є всі хороші правила: ними лише не користуються. Наприклад, ніхто не сумнівається, що
життям варто жертвувати для захисту загальної користі; але тепер рідко хто приносить цю жертву
релігії. Нерівність необхідна між людьми; проте, визнавши це, ви відкрили шлях до зловживання.
Потрібно дати трохи волі розуму, і ось випадок до найбільшої його неприборканості. Всьому своя
межа. Речі самі собою не мають меж: закони хочуть встановити їх, а розум опирається.
Розум керує нами сильніше за всяку владу. Не підкоряючись владі, ми стаємо нещасними, а не
підкоряючись розуму, стаємо дурнями.
Сміятися над філософією означає філософствувати.
…Перекладач (Бутовський І. – авт.) заслуговує щирої вдячності за переклад чудової книги; проте
нам здається, що, якби він разом з «Думками» переклав й інші чисто літературні твори Паскаля, –
це було б ще краще.
ПРОСТО ДИВУЮСЯ, з листа І. Пущіна Є. Енгельгардту від 25 лютого 1844 р.
Я виписав російського Паскаля, аніскільки не дивуюся, що видавець перекладу
залишається з своїми примірниками, а дивуюся, що такий переклад надруковано.
ВАЛЬСУВАВ З КОРОЛЕВОЮ ЛУЇЗОЮ, з статті Н. Бутовської «Древо генерала Бутовського»
Це була глибоко патріархальна, провінційна сім’я, але з найкращими рисами цих понять. Чоловіча
частина Бутовських з покоління в покоління давала святій Русі особи, головним чином, доблесних
воїнів, тоді як жіноча і в світлі роки, і за негод самовіддано підтримувала сімейні засади.
Олексій Дмитрович до кінця своїх днів з вдячністю і ніжністю згадував устрій степового
поміщицького життя в Малоросії, щиру гостинність всіх Бутовських, доброзичливі стосунки з
сусідами, з селянами. У їх маєтку був величезний сад, пасіка, невеликий, але відмінний кінний
завод, де були і два породисті рисаки з вищими дипломами...
Разом з сестрою Ольгою, вже тоді чудовою піаністкою, Олексій Бутовський дуже непогано грав на
флейті, брав участь в домашніх концертах, головним чином, з модних тоді у молоді Белліні,
Доніцетті, Россіні. У тодішніх дворянських будинках часто танцювали, знову ж таки Олексій і на
паркеті виділявся спритністю і відчуттям ритму. А уроки юним Бутовським давав дядечко Іван
Григорович, котрий знав всі старі і новомодні танці. Він запевняв, що під час Тильзітського
побачення імператорів Олександра I і Наполеона не раз вальсував з королевою Луїзою, а вона
виділяла його зі всіх кавалерів.
Виховання
