Я першим заснував і облаштував Вітовський, нині Богоявленський шпиталь, де з 1788 р. по
травень 1790 р. були на руках моїх впродовж всього часу 16 тис. хворих військовослужбовців,
знесилених тяжкими хворобами. З них вилікувалося 13824 і залишилося на травень місяць 1038
чоловік.
...Я слабкий, хворий, маю дружину і двох малолітніх дітей. Прошу Вас мене працевлаштувати чи
призначити пенсію.
СВІТОВИЙ АВТОРИТЕТ, з розвідки I . Підкови «Самойлович Данило Самійлович»
Він досяг значного зменшення захворюваності та смертності у російських військах.
У своїх роботах переконливо довів, що зараження чумою відбувається при безпосередньому
контакті з хворими чи ураженими речами та предметами, розробив систему заходів для боротьби з
страшною хворобою (ізоляція хворих, дезинфекція), обґрунтував необхідність проведення
щеплення населення.
Доробки С. стали першими науковими публікаціями українських і російських учених-медиків за
кордоном. Його практичні заходи і наукові дослідження були високо оцінені європейськими
медичними колами. С. був визнаний одним із найбільших тогочасних світових авторитетів з
питань епідеміології чуми.
ВРЯТУВАВ ЖИТТЯ СУВОРОВУ, з статті І. Ярила «На передових позиціях»
Усесвітню славу Д. С. Самойловичу принесли роботи з чуми.
Добровільно боровся зі смертельною хворобою у Москві (1770-1771), був членом протичумної
комісії і завідувачем чумними шпиталями в Симоновому, Даниловому і Дівочому монастирях.
...В долю Самойловича втрутився Потьомкін, котрий запропонував в 1784 році їхати йому до
Херсону для боротьби з епідемією чуми. До цього боротьба зі страшною хворобою велася старими
методами. Самойлович поліпшив облаштування карантинів, ізолював хворих і швидко ліквідував
епідемію. Після Херсона працював у Кременчуці (1784-1785), брав участь у ліквідації епідемії
чуми в Тамані, Теодозії, Єлизаветграді, Одесі (1796-1799).
...Під час російсько-турецької війни 1787-1788 років лікар Д. С. Самойлович перебував на
передових позиціях. Під час відбиття турецького десанту на Кінбурнській косі він виніс із поля
бою пораненого О. В. Суворова й урятував йому життя.
ПОСТАВИВ НА НОГИ ПОЛКИ, з повідомлення «Колегіум» на chernigov.net
Після закінчення колегіуму діти багатих продовжували здобувати вищу освіту в Московському
університетові, а простих козаків і міщан «йшли на світську службу, займаючи різні посади в
козацьких полках чи канцеляріях». У 1776 році в Чернігівському колегіумі залишилися
здебільшого діти духовенства. Навчальний заклад було реорганізовано в духовну семінарію, яку
перевели в будинок Полуботка в Застриженні.
В колегіумі навчався Г. С. Вінський – український і російський письменник, перекладач. Його
зловмисно звинуватили у злочині і відправили на довічне заслання до Оренбурзького краю. У
своїх творах він викривав політику Катерини II та її фаворитів, засуджував кріпосницькі порядки, свавілля можновладців.
Серед вихованців колегіуму – Данило Самійлович Самойлович (справжнє прізвище –
Сушковський), який згодом став лікарем, основоположником вітчизняної епідеміології, членом 12
іноземних академій наук.
Представляючи до нагороди Самойловича, великий полководець О. Суворов підкреслив, що він
«поставив на ноги полки».
ПРИЩЕПИВ СОБІ ЗБУДНИКА ЧУМИ, з «Вікіпедії»
Він першим у світі встановив, як передається чума. Відкинув міазматичну теорію походження цієї
хвороби і довів її контагіозність (тобто, що зараження відбувається при безпосередньому контакті
з хворими або зараженими предметами). Запропонував щеплення ослабленою вакциною, заклав
основи власної системи протичумних заходів і успішно їх застосовував. Переконаний, що чума –
інфекційна хвороба, він уже 1771 року пропонував різні засоби дезінфекції речей хворих, зокрема
одягу; прищепив собі заражений матеріал, взятий від людини, яка одужувала після захворювання
чумою.
У Херсоні і Кременчуці Самойлович з успіхом використав свою систему протиепідемічних
заходів, внаслідок чого кількість тих, хто одужав, досягла небувалого для тих часів рівня, що
викликало широкий інтерес і захоплені відгуки у світовій медичній пресі. У Кременчуці вперше в
світовій практиці він започаткував деякі епідеміологічні експерименти, якими спростував думку
про можливість зараження чумою через повітря.
Одним із перших у Європі він широко практикував
