дисципліни, передбачала також вивчення хористами у вільний від співів та репетицій час
італійської і французької мов.
ДО БАБУСІ ПРИЇХАВ НАРЕЧЕНИЙ, з книги Г. Керн «Зі спогадів про дитинство і юність в
Малоросії»
Бабуся моя Агафоклея Олександрівна була чудовою жінкою. Вона походила з родини Шишкових.
Вийшла заміж дуже рано, коли ще грала в ляльки, за Марка Федоровича Півторацького – дуже
гарну й добру людину, прекрасну особу, яка тепер дивиться на мене з портрета, написаного
Боровиковським.
Коли до них у будинок приїхав Марко Федорович, то нянька Агафоклеї Олександрівни ввійшла до
неї й сказала: «Феклушко, мабуть – наречений приїхав». Незабаром після цього було й весілля. Її
видали заміж, зрозуміло, без любові, за міркуваннями батьків...
Вона була красунею, і хоча не вміла ні читати, ні писати, проте була... розумною й
розпорядницькою...
Всі діти її були добре виховані, дуже привітні, ввічливі...
…Немовлям я переїхала до Лубен, де батько одержав маєток у 700 душ… в надзвичайно
мальовничому місці, на схилі гори, що спускалася терасами до річки Сули, серед берестових, липових і дубових гаїв.
…Навчала брата й сестер, мріяла в гаях і за книжками, танцювала на балах, вислуховувала
похвали сторонніх і докори рідних, брала участь у домашніх спектаклях... і загалом вела життя
досить вульгарне, як і більшість провінційних панянок.
…Попри постійні обіди й бали, у яких я брала участь, мені вдавалося задовольняти свою
пристрасть до читання, що розвинулася в мене з п’яти років. З ляльками ніколи не гралася й була
дуже щаслива брати участь у домашніх роботах.
ПОМЕРЛА У ЗЛИДНЯХ, з дослідження І. Пасько «Геній чистої краси… з Лубен»
У газеті «Варшавський щоденник» від 25 липня 1880 р., що виходила в Петербурзі, було поміщене
повідомлення, яке повторили згодом більшість столичних газет: «Кілька місяців тому (насправді, як з’ясується пізніше, минув один рік і кілька місяців. – І. П.) у Москві, на Тверській, у
мебльованих кімнатах, що при будинку Гуськова, померла в глибокій старості Ганна Петрівна
Маркова-Виноградська, за першим чоловіком – Керн, та сама, котрій Пушкін присвятив відомий
вірш « Я пам’ятаю чудовну миттєвість».
«Старенька, – передавав у ті дні «Російський кур’єр», – померла у великих злиднях, але, як
розповідали ті, що мали нагоду з нею поспілкуватися, зберегла до самої смерті у своїй пам’яті
найдрібніші подробиці свого знайомства з поетом».
Палкий Пушкін оспівав у своїй творчості красу та грацію багатьох жінок, проте на безсмертний
поетичний шедевр надихнула його тільки Ганна Керн. Забуття до цієї, безумовно, непересічної
пані, прийшло невдовзі по смерті Пушкіна й було пов’язано з її остаточною відмовою від
світського життя.
МАЄТОК НАГАДУВАВ ПАЛАЦ, зі спогадів В. Півторацького
Садиба вражала своєю масштабністю. Будинок... міг би називатися палацом. Крім величезної з
хорами зали і знаменитої внизу галереї, на його трьох поверхах і в двох суміжних флігелях було
близько 120 кімнат...
Кінний двір уміщав до 250 коней. Скотарня з паленої цегли... була розрахована на 600 голів
великої рогатої худоби...
Таких же розмірів були клуні, оранжереї, теплиці, ґрунти, майстерні і тому подібне.
Церква в ім’я Грузинської Божої матері нагадувала швидше собор...
Крім того, там ще знаходився кам’яний винокурний завод...
Нарешті, в довершення повноти садиби, перед панським будинком сад з розкішними квітниками, а
за ним парк на 25 десятинах землі з рікою, ставками, островами, містками, альтанками, статуями і
незліченними витівками.
РОДИЧ НАЗВАВ О. ПУШКІНА ШПИГУНОМ, з краєзнавчого буклету «Старовинне село
Грузини»
Грузини розташовані в 12 км на південь від Торжка (Старицьким шляхом). Вперше вони
згадуються як сільце Кузнечково в писцевій книзі Новоторжківського повіту за 1699 р. Тоді ним
володів стольник Марко Васильович Шишков.
За ревізькими казками 1745-1763 рр. повновладним господарем батьківської вотчини став
відставний капітан Яків Маркович Шишков, після смерті якого село дісталося одній з його
племінниць Агафоклеї Півторацької (1737-1822).
Зберігся переказ, згідно з яким за чудесне врятування на Кавказі від великої небезпеки когось із
Шишкових була привезена сюди ікона Грузинської Божої
