передумовам пануючої нині унітарної теорії кровотворення.
У зв’язку з цим напрошується висновок, що в Росії 1870-х рр. існувала серйозна школа
дослідників проблеми гемопоеза, вчення про яке з часом зробило гігантський крок вперед.
...У спеціальній літературі постійно обговорюються питання функцій і структури кісткового
мозку, ведуться дискусії по приводу поліпотентної кровотворної стовбурової клітини, з проблем
ідентифікації клітинного складу кісткового мозку птахів, регенерації кісткового мозку після його
механічного видалення тощо. Таким чином, питання, що цікавили учнів П. І. Перемежка,
актуальні дотепер.
ОПИСАВ БУДОВУ ГІПОФІЗА, з підручника М. Балаболкіна «Ендокринологія»
Виділення ендокринології в самостійну дисципліну сталося в другій половині XIX століття.
Поняття про залозу внутрішньої секреції було сформульоване Дж. Мюллером в 1830 р., а в 1849 р.
А. Бертольд довів, що пересадження сім’яників півням в незвичайні місця (черевна порожнина
тощо) попереджала у них розвиток посткастраційного синдрому. Було висловлено припущення,
що статева залоза виділяє речовини безпосередньо в кров.
У 1855 р. Клод Бернар запровадив термін «залоза внутрішньої секреції», вважаючи, що до таких
залоз відносяться всі органи, які виділяють прямо в кров продукти свого обміну. У цей же період
Р. Грейвс (1835) і Ц. Базедов (1840) описали клінічну картину дифузного токсичного зобу, а Т.
Аддісон (1855) – хронічну наднирково-залозну недостатність.
У 1886 р. П. І. Перемежко обгрунтував положення, що колоїд щитовидної залози є продуктом її
секреторної діяльності, а через рік він же вперше описав будову гіпофіза тварин і людини.
НЕНОРМАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ, з листа Д. Насонова М. Хрущову в травні 1954 р.
Вельмишановний Микито Сергійовичу, вважаю своїм боргом радянського професора, який
впродовж тридцяти років викладає в Ленінградському університеті гістологію, цитологію і
фізіологію клітин, звернути Вашу увагу на ненормальне становище, що склалося за останні роки з
викладанням цих дисциплін у вищих учбових закладах.
Як Ви знаєте, на сесії ВАСГНІЛ 1948 р. ...було визнано, що морганівське вчення про спадковість є
метафізичним напрямом в генетиці, котрий підлягає вилученню з викладання в середніх і вищих
учбових закладах.
У зв’язку з цим, без всяких на те підстав, був «скасована» і визнана неіснуючою цілий низка
найбільших відкриттів у області цитології, зроблених російськими і зарубіжними дослідниками.
Як відомо, за так званого каріокінетичного ділення клітин, відкритого в кінці минулого сторіччя
російськими цитологами Чистяковим і Перемежком, клітинне ядро розпадається на певне число
сегментів-»хромосом», кожна з яких ділиться навпіл і розподіляється між дочірніми клітинами.
Сенс цього складного біологічного процесу був неясний до тих пір, доки на початку нашого
століття не було твердо встановлено, що клітинне ядро є матеріальним субстратом, з яким
пов’язана значна частина спадкових ознак організму.
...Немає ніяких підстав закривати очі на найбільші відкриття в цитології, котрі дали можливість
зв’язати відвернуте уявлення про успадковану ознаку з реально існуючою матеріальною
структурою клітини. ...В результаті цієї відмови радянська цитологія відкинута до стану, в якому
ця наука перебувала 60-70 років тому.
...Викладання гістології і цитології стало засмічуватися ...безглуздостями, на зразок походження
клітин ембріона з жовткових зерен і яєчного білка, регенерації м’язових волокон і походження
яєчних кліток з безформної рідини, загоєння ран за рахунок клітин, які виникли з сукровиці,
чудодійного впливу на організм горезвісних содових ванн і ін’єкцій сирих яєць під шкіру тощо.
Мені здається, слід якнайшвидше припинити викладання в середній і вищій школі
фальсифікованої науки.
З щирю повагою до Вас
Д. Насонов.
НЕ ПЕРЕМЕЖКО, А ФЛЕММІНГ, уривок з книги В. Александрова «Важкі роки радянської
біології»
Спроби затверджувати пріоритет російських і радянських авторів без будь-яких на те підстав
набирали потворних форм. Наведу лише два приклади.
Загальновідомо, що творцем клітинної теорії (1839) був німецький фізіолог і анатом Т. Шванн, який широко використав роботи німецького ботаніка М. Шлейдена. У 1946 р. з легкої руки Б. М.
Козо-Полянського автором клітинної теорії проголосили П. Ф. Горянінова. Горянінов був глибоко
освіченим
