змінив прізвище на Каченовський).
…На посту ректора пробув п’ять з половиною років, аж до своєї раптової смерті. У цей період в
університеті відбувся захист першої в Росії докторської дисертації з математики (М. Зернов.
«Міркування про інтеграцію рівнянь з приватними диференціалами», 1837).
12 вересня 1837 р. митрополит Московський Філарет освятив будинкову церкву св.
великомучениці Татіани, було закінчено будівництво хімічної лабораторії (1838).
У травні 1842 р. в друкарні університету віддрукували перше видання «Мертвих душ» М. В.
Гоголя. «З студентами взагалі строгий і вимогливий, йому, разом з тим, ніколи не була чужою
розсудлива поблажливість».
Будучи прекрасним сім’янином, Каченовський «жив в невеликому дерев’яному будинку в
Сущевській частині Москви, куди з такою насолодою з’їжджалися ті, хто любив і самого його, і
його розумну, повчальну бесіду».
ПРИРОДЖЕНИЙ СКЕПТИК, зі спогадів І. Гончарова
Особовий склад наших професорів був надзвичайно вдалим… Першим визнали ми – і за віком, і за
достоїнства – М. Т. Каченовського. Це був тонкий аналітичний розум, скептик у питання науки і
частково, здається, в усьому. На додаток – строго справедлива і чесна людина. Він читав російську
історію і статистику; проте у нього була маса знань і в інших напрямках. Він знав давні і нові
мови, іноземну літературу, однак найширшою його обізнаність залишилася з історії і сього, що
входило в її сферу, – археології тощо. Найдужче… він кохався на етнографії. Особливу симпатію
він мав до польських істориків (сам він був родом з Малоросії і демонстрував відверту
прихильність до своїх земляків) і літописців. І втомлював же він нас подробицями походження
одних народів і племен від інших!
…Не пам’ятаю подробиць їх змагання – пам’ятаю лише, що Пушкін гаряче обороняв
автентичність давньоруського епосу, а Калиновський встромлював в нього свій нещадний
аналітичний ніж. …Він відкидав участь будь-яких сентиментів у вивченні історії, і розбирав її
холодною критикою, буцімто анатомічним ножем труп. Місця священним, патріотичним почуттям
– в науці для нього не існувало.
…Всі, хто слідкував за безупинною ниткою його історичних оповідей, слухали з глибокою
зацікавленістю цей тонкий аналіз, в якому сам професор ніколи не доходив до синтезу. Останній
виникав у слухачів сам собою, по закінченні лекцій чи лекції.
…Історію читав так, буцімто зазирав в неї глибоко, ніби в безодню, крізь свої критичні окуляри.
СУМНІВАВСЯ В РОСІЙСЬКІЙ ІСТОРІЇ, з кореспонденції «Тихіше стягуйте з стародавніх
ідолів вбрання» на ng.ru
А ось персонаж російський, але по-своєму не менш екзотичний, ніж Сунь Ятсен. Історик, перекладач, критик, професор Московського університету Михайло Каченовський накликав на
себе і академічну критику, і службові гоніння тим, що заперечував достовірність стародавньої
російської історії – точніше, літописів як головного джерела знань про неї.
У УКРАЇНЦІВ І РОСІЯН СПІЛЬНИХ ПРЕДКІВ НЕ БУЛО, з дослідження М. Пилипенка
«Завжди мав власну точку зору»
Каченовський вважає початок літопису Нестора вигаданим і вважає, а його складання відносить до
дати, не раніше XIII-XIV сторіч. Обстоював точку зору про неможливість написання «Руської
Правди» до IX століття й заперечував існування на Русі шкіряних грошей.
Далі він знаходить, що слов’янороси прийшли не з берегів Дунаю і мали різне походження: великороси, на його думку, походять від оботридів і вільців та переселилися з гірської частини
Прибалтійського краю; малороси належать до хорватської народності й спочатку жили в
Прикарпатському регіоні.
БРИТВА ПАРНАСЬКА, з розвідки В. Кошелєва «Костянтин Батюшков. Подорожі і пристрасті»
Йому (Каченовському М. Т. – авт.) ледь за тридцять, а серед друзів він набув репутації «діда», анахорета, буркотуна й уїдливої людини.
В листах Батюшкова 1810 року знаходимо досить утішні характеристики. Виділяючи його з
літературного оточення, поет зауважує: Каченовський «їх розумом всіх обібрав, та і свій на якийсь
час заховав до кишені».
І в іншому місці: «Каченовський, бритва Парнаська, рідний брат Фрерона, проте моральності
прекрасної, людина істинно добра».
Ця характеристика особливо примітна на тлі тих уїдливих епіграм, які адресували «бритві
Парнаській» московські приятелі.
ЖАЛЬ, НЕ БУВ ПРИСУТНІЙ КАЧАНОВСЬКИЙ,* з
