передбачені.
Є. В. Карнєєв дуже шкодує, що раніше вас зовсім не знав...
ОБРАЛИ ПОЧЕСНИМ ЧЛЕНОМ, з історії шляхетного пансіону при Московському
університетові
У 1818 році чиновники і пансіонери одержали нові права і переваги. «По доповіді Міністра
Духовних справ і Народної освіти, Таємного Радника Князя Олександра Миколайовича Голіцина,
внаслідок представлення Попечителя Московського навчального округу, Таємного Радника Князя
Андрія Петровича Оболенського, відбувся Найвищий Указ Сенату в 14-й день лютого, за
власноручним Ї. І. В. підписом.
Цим Указом чиновникам пансіону призначені класи, і вони користуються правами і перевагами,
передбаченими для Державної служби. Вихованці, які скінчили повний курс у пансіоні вступають
на цивільну службу, залежно від ступеню їх успіхів, з чинами від 14-го до 10-го класу включно; а
на військову, як університетські студенти; і набувають вищих чинів без іспитів, визначених
Указом від 6-го серпня 1809 року».
…Разом з інспектором з представлення попечителя округу пансіону визначено мати директора і
правління.
1.У почесні члени останнього, крім директора та інспектора, запрошені дійсний статський радник
Єгор Васильович Карнєєв, а в члени –ординарний професор Михайло Трохимович Каченовський.
ВЗЯВСЯ ЗА НАВЕДЕННЯ ЛАДУ, з статті А. Ковріжних «Історія монетного кабінету
Харківського університету від заснування до тридцятих років ХІХ ст.»
Коли шухляди було приготовлено, їх не було де поставити – тоді вирішено було відкрити і
винести шафу, замкнену ще професором О. А. Дегуровим; їх відкрили і здали під розписку
професору Г. П. Успенському. Після смерті Г. П. Успенського кабінет був доручений професору
Б. О. Рейту, котрий разом з тим завідував і бібліотекою.
Новий попечитель округу Є. В. Карнєєв, оглянувши учбоводопоміжні установи університету,
знайшов, що нумізматичний кабінет знаходиться (разом з бібліотекою) у найзанедбанішому стані і
пояснював це тим, що обидві установи перебували у віданні однієї особи, яка сама заявила
попечителю, що не має часу займатися і кабінетом, і бібліотекою.
Є. В. Карнєєв запропонував університету обрати для завідування мінц-кабінетом одного чи двох
професорів і зі свого боку знаходив для цього найбільш здатним А. І. Дудровича і І. Я.
Кронеберга, для того щоб вони привели його в порядок і склали опис. А оскільки кабінет не мав
навіть простого опису, то необхідно було членам правління його оглянути і потім уже передати
рахунком і вагою речі золоті, срібні й інших металів. Рада наказала правлінню оглянути кабінет і
здати А. І. Дудровичу і І. Я. Кронебергу. Останні донесли, що призначили для приведення
кабінету в порядок по два дні на тиждень (пообідній час) і мають намір спочатку надати опис,
тобто назву кожної монети з позначенням її дати і народу; подібний же опис може бути складений
згодом самим зберігачем; потім вони додали, що не можуть обіцяти закінчити опис до кінця 1823
року, як того вимагав попечитель, просили колишніх чи описів, чи принаймні відомостей про
надходження предметів і, нарешті, указували на неточність ваг, що вживалися при зважуванні.
ЗАПРОВАДИВ АНТИЗАХІДНІ ІНВЕКТИВИ, з статті О. Шишкіна «Карнєєв Єгор Васильович»
Виконав повний і точний переклад «Духу законів» Ш. Монтеск’є. У передмові він зізнався, що,
звільнившись від «многотрудних обов’язків по службі», «пригадав юнацькі свої заняття і зважився
дозвілля присвятити літературі». Ряд ідей Монтеск’є – свобода, рівність, релігійне вільнодумство, республіканські ідеали – могли, на думку К., принадити російське дворянство і вчинити згубний
вплив на долю Росії. К. заперечує Монтеск’є з монархічних і ортодоксальних православних
позицій.
У рецензії на переклад книги наголошувалося, що численним приміткам К. «безсоромно можна
було б дати заголовок «Спростування основних положень Духу Законів, твору Монтеск’є».
У 1845 в журналі «Маяк» з’явився анонімний «Критичний огляд, очна ставка і викриття помилок
Заходу» – перекладена К. книга французького католицького письменника Розеллі де Лорга
«Христос перед століттям, або Нові свідоцтва наук на користь католицизму» – критика ідей
Освіти і спроба наукового доказу істинності біблейської історії. К. сильно відійшов від оригіналу, ввівши антикатолицькі і антизахідні інвективи, без позначення їх приналежності перекладачеві, і
