теоретичної фізики»
Йдеться про одну з найвпливовіших книг у фізиці 20-го століття. Зрозуміло, великі відкриття вже
не перше століття з’являються на світ у формі статей, проте в світі книг з фізики «Курс
теоретичної фізики» Л. Д. Ландау і Є. М. Ліфшиця помітно підноситься над іншими за впливом на
світову фізику. Про це свідчать американські дані про найцитованіші книги з фізики впродовж
1961-1972 рр.
Виданий на головних мовах наукового світу, Курс формував спосіб мислення, стиль «роботи
фізики» в період, коли ця наука стала лідером природознавства і технічного прогресу.
Тривалість життя Курсу вражаюча для науки із запаморочливим темпом змін. В англомовному
світі, де лише реальний попит визначає пропозицію, «Course of Theoretical Physics» продовжує
знаходити читачів-покупців, – двадцять років опісля після появи третього видання.
...20-річний Євген Ліфшиць готував один розділ, але найважчий і найпотрібніший, тому що книг з
систематичним викладом статистичної фізики тоді не було.
В кінці 1935 року прибулий до УФТІ дипломник почув від Є. М. Ліфшиця, що «раніше був
Кембріджський період розвитку фізики, а зараз настає Харківський».
...Незамінна роль Ліфшиця в цьому співавторстві склалася з сукупності його особистих якостей.
...Запорукою надзвичайного успіху «Курсу» був великий дар Ландау, але реалізувався цей дар
лише завдяки Ліфшицю. ...Ніякого аналогу у цього Курсу не немає і ніколи, мабуть, вже не буде.
Унікальність пов’язана і з особливим періодом в розвитку теоретичної фізики і з особливістю
авторського союзу.
ВЕЛИКИЙ ПИСЬМЕННИК, з оцінки Є. Лівшиця Л. Ландау
Женька – великий письменник: він не може написати те, чого не розуміє.
БЕЗ КАНОНІЗАЦІЇ, з оцінки «Курсу теоретичної фізики» В. Гінзбургом
За всіх виняткових достоїнств Курсу Ландау і Ліфшиця не варто його канонізувати і
фетишизувати – це було б чужим духу сучасної науки, суперечило б переконанням самих авторів
Курсу.
Ті, хто вивчає теоретичну фізику не повинні обмежуватися одним курсом, навіть якщо це Курс з
великої літери..., залежно від здібностей тих, що вивчають, типу їх мислення і схильностей не
всім з них пропоновані в курсі підходи і висновки здадуться якнайкращими.
ЗАБУВ ОСОБИСТУ ОБРАЗУ, з розвідки Б. Горобця «Коло Ландау»
Ландау явно недооцінив Ліфшиця. Після того, як стало ясно, що Ландау не видужає після
автокатастрофи, Є. М. Ліфшиць взявся за реалізацію плану з підготовки важкого 4-го тому
«Релятивістської квантової теорії». На відміну від вже написаних томів, квантова електродинаміка
в той період не була ще в достатній мірі завершеною фізичною теорією. Нові відкриття і методи
з’являлися щороку, зароджувалася квантова хромодинаміка. Тому поставлена Ліфшицем перед
собою завдання закінчити «Курс» було архітяжким.
...Є. М. зробив пропозицію (про співавторство – авт.) Володимирові Борисовичу Берестецькому.
Обидва погодилися, що порядок авторів починатиметься з Ліфшиця.
...Частина перша книги вже була відредагована, з дня на день її повинні були здати до друкарні. І
ось якось Є. М. приїхав до видавництва вкрай засмученим і збудженим: «Берестецький
...несподівано зажадав зміни порядку авторів! Він говорить, що передумав і не може піти на
принизливе для нього, як він вважає, порушення алфавітного порядку».
...Пройшли дні. Берестецький не поступається. Є. М., як справжній батько книги, не в змозі її
убити – він навіть не хоче гальмувати її вихід в світ (на відміну, до речі, від «батька
посадженого»). Тому Ліфшиць погоджується на ультиматум Берестецького.
Проте при цьому він істотно змінює весь план книговидання. По-перше, у видавану негайно
частину 1 він включає декілька параграфів з матеріалами, вже підготовленими Л. П. Пітаєвським
для частини 2, яка була написана приблизно наполовину. Разом з не дуже великим матеріалом Л.
П. Пітаєвського, що раніше увійшов до частини 1, в сумі утворюється критична маса для
повноправного співавторства Л. П. Пітаєвського також в частині 1, а не тільки в частині 2, як
раніше обумовлювали три співавтори.
По-друге, Є. М. виключає майбутню співпрацю з ...Берестецьким.
По-третє, ставить видавництву нетривіальну умову: у книзі повинні бути два титульні листи –
лівий з вказівкою авторів всього «Курсу», тобто, Ландау і Ліфшиця, що б демонструвало
спадкоємність серії, і правий титульний
