Кублицкая-Пиоттух Александра (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


КУБЛИЦЬКА-ПІОТТУХ Олександра Андріївна


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Поет, перекладач.

З професорської родини. Батько, Бекетов А., – ректор Петербурзького університету; син від

першого чоловіка Блок О. – поет.

Народилася 6 (18) березня 1860 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Померла 25 лютого 1923 р. в м. Петрограді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ). Похована на

Смоленському цвинтарі; перепохована на Волковському цвинтарі (1944).

Навчалася в петербурзьких приватній гімназії М. Спешнєвої, Василеостровській гімназії.

Друкувалася в журналах «Вісник іноземної літератури», «Наш шлях», «Думка».

Як літератор дебютувала в журналі «Думка» віршем «Очікування» (1880).

Перекладала поезію А. де Мюссе, П. Верлена, Ш. Бодлера, А. Сюллі-Прюдома, В. Гюго, Ж.

Рішпена, Г. Флобера, Ф. Коппе, М. Прево, Ж. Роні, прозу Г. Флобера, Г. де Мопассана, О.

Бальзака, А. Доде.

Нашій землячці присвятив вірша «Росія» А. Білий (1920).

Особисте життя склалося не дуже. Побравшись з першим чоловіком Олександром Львовичем

Блоком (1879), К.-П. переїхала до Варшави, в університеті якої той викладав. На жаль, під час

короткого сумісного життя професор розкрився не тільки як людина вельми обдарована й наділена

багатим душевним скарбом, а й як особа неврівноважена, жорстока і навіть деспотична. То вже

наступного року, приїхавши до Петербурга, наша землячка до благовірного більше не

повернулися.

Збираючись заміж удруге, К.-П. добилася указу Синоду про розірвання її першого шлюбу (1889).

Проте й роль дружини військового не була легкою. Як наслідок, наша землячка перенесла тривале

нервове захворювання (1910-1916).

Серед друзів та близьких знайомих К.-П. – Є. Іванов, О. Форш, А. Білий, П. Соловйов, С.

Алянський, Є. Книпович та ін.

***

МІЙ СИН

, з життєвого кредо О. Кублицької-Піоттух

Моє життя – це мій син.

ОСІННЯ ПІСНЯ, вірш Ш. Бодлера в перекладі О. Кублицької-Піоттух

Охватят скоро нас потемки ледяные.

Прости, живой огон угасших летних дней.

Я слышу, как звучат удары гробовые

Тяжелых звонких дров по холоду камней.

Зима суровая опять в меня вселится,

И дрожь и ненависть и труд постылый, злой,

И сердце в красный ком холодный обратится,

Как солнце севера в полярной мгле глухой.

Стучат, стучат дрова, мне душу потрясая,

Как будто строят там тяжелый эшафот.

Мой разум клонится, как башня вековая,

И под ударами тарана упадет.

Однообразный стук, тяжелый и сонливый,

Как будто чей-то гроб колотят второпях.

Кого же хоронить в осенней мгле тоскливой?

Приветных летних дней уже остывший прах.


ЗАПОВІТНИЙ СОН, вірш П. Верлена в перекладі О. Кублицької-Піоттух

Я часто вижу сон, пленительный и странный:

Мне снится женщина. Ее не знаю я:

Но с ней мы связаны любовью постоянной,

И ей, лишь ей одной, дано понять меня.

Увы, лишь для нее загадкой роковою

Душа прозрачная перестает служить,

И лишь она одна задумчивой слезою

Усталое чело умеет освежить.

Цвет локонов ее мне грезится неясно,

Но имя нежное и звучно, и прекрасно,

Как имена родных утраченных друзей:

Нем, как у статуи, недвижный взор очей,

И в звуках голоса спокойно-отдаленных

Звучат мне голоса в могилу унесенных.

ПИСАЛА ВІРШІ, з автобіографії О. Блока

Від дідів успадкували любов до літератури й незаплямлене поняття про її високе значення їх

дочки – моя мати і дві сестри. Всі три перекладали з іноземних мов.

Моя мати, Олександра Андріївна (по другому чоловікові – Кублицька-Піоттух), перекладала й

перекладає з французької – вірші і прозу…

В молодості писала вірші, проте друкувала – лише дитячі.


ЗВОРУШЛИВО ДО ГЛИБИНИ, з листа О. Кублицької-Піоттух В. Зоргенфрею

Чистіше, глибше за Вас ніхто ще не писав про Сашу... Вся зовнішність встає перед очима.

Зворушливо до глибини.


СИНА БАТЬКОВІ НЕ ВІДДАВАТИ, з заповіту О. Кублицької-Піоттух

В ім’я Батька і Сина і Св. Духу. Амінь.

Знаходячись при повному розумі і твердій пам’яті, пишу останню мою волю. Заповідаю, щоб у

разі моєї смерті, син мій Олександр ні в якому випадку не був доручений своєму батькові, Олександру Львовичу Блоку.

Заповідаю моїм батькам узяти його до себе на виховання до повної його незалежності, а у разі

смерті батьків, прошу віддати його, так само до повної незалежності, сестрі моїй Марії Андріївні

Бекетовій.

Дружина штабс-капітана гвардії Франца Феліксовича Кублицького-Піоттух,

Олександра Андріївна Кублицька-Піоттух.

Шахматове 1894 року 29-го липня.


СТАВАТИ НА ПЕРЕШКОДІ НЕ БУДУ, офіціальний дозвіл О. Кублицької-Піоттух на

одруження сина від 23 травня 1903 р.

Цим засвідчую, що проти одруження сина мого від першого чоловіка, студента Імператорського

С.-Петербурзького університету Олександра Олександровича Блока з Любов’ю Дмитрівною

Менделєєвою з мого боку перешкод не буде.

Дружина полковника лейб-гвардії гренадерського полку

Олександра Кублицька-Піоттух.

23 травня 1903 р. С.-Петербург.


УСЕ БЕКЕТІВСЬКЕ ЇЙ НЕПРИЄМНЕ, з листа М. Бекетової В. Пясту від 17 червня 1935 р.

Ленінград

Дорогий Володимире Олексійовичу, нарешті я зібралася Вам написати: то чекала якихось новин, то хворіла.

Щодо Люб. Дм.* багато чого сказати не можу. Вона так само віддана класичному балету і про

нього пише, здається, підручник. Зі мною вона далека, ставиться до мене на зразок того, як

ставилася до Олександри Андріївни.**

Вона зі мною зовсім розмовляти не хоче: все бекетівське їй неприємне. Нічого передавати їй не

буду: за наших відносин це неможливо. Пояснювати цього я не буду: важко і довго.

* Блок Любов Дмитрівна – дружина О. Блока.

** Кублицька-Піоттух О. А. – мати О. Блока.


ПРАВИЛА СИНОВУ ПОЕЗІЮ, з розвідки Є. Беня «За рядками автографів»

7 серпня 1988 року на традиційному Дню пам’яті О. Блока в Шахматовому Є. Д. Якушкін передав

автографи з своїх домашніх зібрань Радянському фонду культури для підмосковного Історико-

літературного музею-заповідника поета.

Оригінали творів, щоденникових нотаток, листів Блока складають «золоте ядро» його фондів в

Рукописному відділі Пушкінського будинку АН СРСР і в ЦДАЛІ. Немало автографів поета

зберігаються в інших державних сховищах Москви й Ленінграда. А ось в домашніх архівних

зібрання їх можна зустріти не так вже й часто. Документи, опубліковані Є. Д. Якушкіним, окремими штрихами поповнюють наше знання біографії поета і його рідних.

…Про те, що саме поетичні ідеали матері визначили юнацькі читацькі смаки Блока, говорилося й

писалося неодноразово і самим поетом в автобіографії, і мемуаристами, і біографами. Досить

порівняти список віршів в зошитах Блока «Моя декламація» і альбомах О. А. Кублицкої-Піоттух, щоб виявити ряд значних збігів.

…Перш ніж відіслати вірші «Коли ти загнаний і забитий» в альманах, Блок переправив його для

прочитання своїй матері, О. А. Кублицькій-Піоттух, про що нам сьогодні може розповісти напис

на конверті, в який колись був вкладений цей автограф, що має деякі розбіжності з остаточним

текстом кінцівки «Відплати». Замість: «І обтяжує вії паморозь» – «І сріблить вії паморозь»; Замість: «І в цю незрівнянну мить» – «І в цю незабутню мить».


ЇЇ ЗАПИСИ – НАЙІНФОРМАТИВНІШІ, з дослідження Д. Магомедової «Сімейні альбоми

Бекетових»

Альбоми О. А. Кублицької-Піоттух значно об’ємніші та інформативніші. У першому альбомі

(1885-1888), заповненому тільки рукою власниці, містяться записи віршів О. Пушкіна, А. Фета, Ап. Григор’єва, Я. Полонського, М. Щербини, А. Голенищева-Кутузова, В. Красова, І.

Клюшникова, низка перекладів М. Михайлова...

У другому альбомі (1904-1913) найбільшу цінність являють три автографи Блока…

Декілька віршів Блока вписані в альбом рукою матері – «Занурювався я в море конюшини» (1903),

«Я шукав блакитний шлях» (1902), «З кришталевого туману» (1909), «Ти свята, але я тобі не вірю»

(1902), «Реве ураган» (1912), «Наближається звук» (1912), «Без слова думка, хвилювання без

назви» (1911). Думається, що і ці списки заслуговують уваги коментаторів як свідоцтво особливої

уваги найближчої Блоку людини до тих або інших віршів, проте й про них до цих пір не сказано ні

слова.

…Крім вже звичних поетичних імен, в цьому альбомі з’являються імена так званих «нових» поетів

– М. Мінського, К. Фофанова, З. Гіппіус, а також вірш Ш. Бодлера «Гімн» мовою оригіналу. Крім

того, в альбомі зустрічаються виписані Олександрою Андріївною окремі віршовані цитати, іноді з

позначенням автора (П. Соловйов, Фет), іноді – без підпису, хоча майже всі вони піддаються

атрибуції.

Якщо розглядати ці альбоми як свідоцтво літературних пристрастей бекетівського сімейного кола, то відразу ж впадає в очі відсутність у всіх альбомах поетів некрасівського напряму. Немає й

жодного вірша кумира 1880-х років – С. Я. Надсона.

…Навіть простий опис цих альбомів свідчить про те, що перший з них демонструє сімейний круг

читання, який визначив юнацькі пристрасті майбутнього поета, а другий – швидше зворотний

вплив поетичних смаків вже зрілого Блоку на круг читання Олександри Андріївни, – це особливо

підтверджується тим, що деякі тексти вписані його рукою.

…Нарешті, альбоми О. А. Кублицької-Піоттух додають до звичного для дослідників і читачів

Блока кола поетів імена поетів гуртка Станкевича.