КОРАБЛЬОВ Василь Миколайович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.
Філолог, публіцист, історик літератури. Автор першої хрестоматії з сербської і хорватської
літератур на теренах Російської імперії. В філології існує науковий термін «Хрестоматія
Корабльова».
З учительської родини.
Народився 12 (24) квітня 1873 р. в с. Криштопівці Павлоградського повіту Катеринославської
губернії Російської імперії (нині – Близнюківський район Харківської області України).
Загинув 4 лютого 1936 р. в одній із сталінських в’язниць на території Казахської РСР СРСР (нині –
Республіка Казахстан).
Навчався в Павлоградській гімназії, закінчив Ніжинський ліцей (1893), історико-філологічний
факультет Петербурзького університету (1893-1897), стажувався в Берлінському, Віденському,
Лейпцизькому університетах (1897-1899).
Працював викладачем в Петербурзьких історико-філологічному інституті і школі К. Мая (1899-
1914), Жіночому педагогічному інституті (1913-1918), окружним інспектором Петроградського
учбового округу (1915-1918), викладачем Петроградського університету (1921), науковим
співробітником ленінградського Інституту слов’янознавства (1931-1934),
Друкувався в газетах «Санкт-Петербурзькі відомості», «Урядовий вісник», «Життя», «Російська
держава», журналах «Вісті відділення російської мови і словесності Імператорської академії
наук», «Педагогічний щотижневик», «Вісті Ленінградського інституту народного господарства ім.
Ф. Енгельса».
Як літератор дебютував у виданні «Російська праця» нарисом «Через Фрушку гору в Боснію»
(1897).
Потім настала черга нарисів «Сербія і серби», «Боснія і Герцеговина. Їх минуле і нинішнє»,
«Пушкінська ювілейна література», «Іноземці про російську літературу»,»Гоголь у сербів»,
«Гоголь у болгар», «Інститут народного господарства в минулому», «Пам’яті Г. І. Успенського»,
«Пам’яті О. С. Хом’якова», «Поет смутку. В. А. Жуковський», «Російські письменники в
болгарських перекладах».
Наш земляк – автор книг «Події в Македонії і Старій Сербії» (1903), «Літературні нотатки» (1908),
«К. Аксаков» (1911).
Переклав «Сербські оповідання» (1903) і «Хаджи Лоя» Д. Нушича (1912),
З владою у К. стосунки складалися не завжди. Так, його, як «небезпечного агітатора», висилали з
своєї території то австрійська, то сербська поліція. Що стосується російських більшовиків, то вони
взагалі «нагородили» вченого 10 роками виправно-трудової колонії відразу за трьома
сумнозвісними статтями 584, 5810 і 5811, які були «милостиво» замінені таким же терміном
заслання (1934).
Наш земляк посмертно реабілітований (1990).
Серед друзів та близьких знайомих К. – Ф. Батюшков, І. Шляпкін, М. Курнаков, В. Перетц, М.
Державін, В. Ламанський, В. Вернадський, М. Сперанський, А. Селищев, Р. Іллінський та ін.
***
СТАН ДУШІ
, з професійного кредо В. Корабльова
Філологія – не професія, в стан душі.
МЕНЕ ЗАВЕРБУВАЛИ, з протоколу допиту В. Корабльова 29 січня 1934 р.
До організації («Російська національна партія» – авт.) я вступив 1929 року, завербований
...академіком Перетцем...
Я входив до її керівного центру, в склад якого, окрім мене, – Корабльова – входили академіки
Вернадський, Курнаков і Перетц, професор Крижанівський і професор Сичов.
ЧИТАЄ ЧЕСЬКІ ЖУРНАЛИ, з протоколу допиту В. Корабльова 20 лютого 1934 р.
Члена центру акад. Вернадського я знаю по Академії наук, проте особистих зустрічей, бесід і
нарад з ним не мав. Як мені передавав Перетц, тісно пов’язаний з Вернадським, і ряд інших осіб, у
Вернадського багатогранні закордонні зв’язки, встановлені ним під час його поїздок за кордон до
імперіалістичної війни і під час наукових поїздок після Жовтневої революції. Найтісніші зв’язки у
Вернадського з Чехословаччиною і Німеччиною.
У Празі живе його заміжня донька, з якою він підтримує тісні зв’язки. Часті поїздки до Праги дали
Вернадському можливість настільки добре ознайомитися з чеською мовою, що він вільно читає
по-чеськи. Коли я в кінці 1931 року став ближчим до академічних кіл, мені стало відомо, що
Вернадський систематично бере з бібліотеки Академії наук чеські політичні журнали, в яких не
друкуються статті з тієї науки, якою займається Вернадський.
Останній підтримує постійні зв’язки також з Америкою, де в одному з Північно-Американських
університетів