поета Т. Г. Шевченка в Шевченкове.
ЦІЛУЮ ВИСОКОПОВАЖНУ ЛИСИНУ, з листа В. Анучина І. Булацелю від 14 грудня 1901 р.
Блискучий мій Іване Михайловичу.
Ну, звичайно, добре, що ти старший, і чудово, що ти бажаєш встановити мир, і чудово, що
Костянтин Дмитрович не злопам’ятний.
Скажи йому, друже, що я поводився негідно дійсного пролетаря і приношу милому поетові мої
вибачення.
Я дуже засмучений, що завтра не можу бути в Капернаумі, а у суботу у Івана буду обов’язково.
Постарайся, милий, щоб Олексій Іванович не навантажився до мого приходу: мені треба серйозно
з ним поговорити.
Не забудь, що при поїздці до Москви ти зобов’язався відвезти посилку (крихітну!) Скрябіну.
Цілую твою високоповажну лисину.
Василь.
ОБЕРЕЖНО: ФАЛЬШИВКА, з дослідження К. Азадовського «За те я полюбив вас міцно», або
Пригоди «чистісінького авантюриста»
Вище наведений лист зберігався у В. Анучина серед «чернеток». З приміток ми дізнаємося, що
йдеться про наступних осіб: Костянтин Дмитрович – К. Д. Бальмонт; Іван – І. С. Рукавишников; Олексій Іванович – О. І. Купрін; Скрябін – О. М. Скрябін. Всього декілька рядків – і наш Василь
Іванович виявляється активним учасником петербурзького літературного життя, завсідником
«Капернаума» (де зустрічалися столичні літератори), учасником вечорів в квартирі
Рукавишникова в Лісовому, близьким знайомцем цих письменників, як і знаменитого Скрябіна.
Понад те. Поряд з цими «буржуазними» письменниками (двоє з них опиняться в еміграції) Анучин
виступає як «дійсний пролетар». Пояснюючи інцидент з Бальмонтом, Анучин пише (у примітці):
«Сварка сталася (справа була в кафе) через те, що Анучин сказав Бальмонту: «Ти революцію на
шинок проміняв».
Як багато в одній лише фразі! Анучин появляється перед нами як переконаний революціонер,
Бальмонт – як декадент, що опустився. В той же час обидва – близькі приятелі, котрі називають
один одного «на ти».
Все б нічого, якби не накладка: за всього бажання Булацель не зміг би виконати прохання
Анучина, оскільки в грудні 1901 року Бальмонта в Петербурзі не було. Позбавлений в травні 1901
року права мешкати в столичних і університетських містах терміном на два роки (за публічне
читання вірша «Маленький султан», яким поет відгукнувся на події у Казанському соборі 4
березня 1901 року), поет провів більшу частину листопада 1901 року в Ялті (це можна з’ясувати, заглянувши в примітки до листів Чехова, з яким Бальмонт тоді зустрічався), а в грудні 1901 року
безвиїзно знаходився в Сабініни (маєток князя Д. Волконського в Курській губернії). «Розкажіть
про Петербург, про знайомих, – просить Бальмонт Л. Вількину в листі від 30 грудня 1901 року. – Я
відрізаний від Петербурга на два роки».
Зрозуміло, не можна виключити, що Анучин трапилося на рубежі століть разів зо два зустрітися в
петербурзьких шинках з Бальмонтом або Купріним. Крім того, Анучин і Булацель були дійсно
знайомі з І. С. Рукавишниковим (він вчився в той же час, що і Анучин, в Археологічному
інституті; мав дружнє листування в 1900-1901 роках з Булацелем; і т. д.). Реальна підоснова, як і в
інших анучинських опусах, проглядає в цих епізодах. Проте, вдивляючись в «документ»,
приходиш до невтішному висновку: фальшивка, в якій сам лист і примітки до нього складають
нерозривне ціле.
ПОМЕР ВІД ГОЛОДУ, з книги П. Краснова «Зрозуміти – вибачити»
Федір Михайлович довго дзвонив на ґанку марно. Дзвінок був зіпсований. Нарешті його побачила
Вірочка. Вікно, прикрите кущами акації, відкрилося, і Вірочка окликнула:
– Федоре Михайловичу! Ви?
– Я.
– Йдіть через хвіртку в двір, я відімкну вам на кухню.
– Та мені можна до вас? Не перешкоджу?
– Ну, ще чого! Хоч зі скандалом, але влаштувалися. І вас помістимо. Мама чекає вас з самоваром.
– Ого! Навіть самовар!
– Побачите.
В оренбурзькій хустці на плечах Вірочка здавалася повнішою. Без капелюшка були видно її
коротко, як у хлопчика, обстрижене волосся, в’юнке спереду. Поки йшли дошками уподовж
будинку, вона розповіла двома словами всю історію.
Старий Булацель помер з голоду. Його дружина і син збожеволіли від горя і, теж вмираючі, пішли
пішки в Курську губернію, куди кликала селянка, яка служила у них декілька років прислугою.
Ймовірно, загинули: були такі слабкі. Будинок зайняла якась пані Твердоносова.
