ДОПОМАГАЄ СИН, з протоколу допиту Г. Кармазіна від 23 листопада 1937 р.
– Ви звинувачуєтеся в тому, що, перебуваючи на станції Уш-Тоб, серед населення проводили
антирадянську діяльність, дискредитували Радянську владу, її політику, гуртували навколо
себе антирадянський елемент... На які засоби ви існували?
– Джерело коштів для існування я мав наступне: з дня приїзду на Уш-Тоб я одержував допомогу
від свого сина, який працював на одному із заводів в місті Ташкенті, надавала допомогу сестра
Ржевська Раїса..., я також мав підтримку від продажу своїх домашніх речей, а також деяку
допомогу, причому дуже малу, від громад та служителів культу, але точно не знаю, від кого, оскільки в переказах, які я одержував, не вказувалося, від кого.
– Скажіть, з ким ви мали зв’язок як на станції Уш-Тоб, так і зовні.
– Мешкаючи на станції Уш-Тоб, я ніяких зв’язків не мав, за винятком того, що зі мною разом в
моєму будинку проживали моя сестра Ржевська Раїса, єп. Гулевич і останнім часом – його
племінниця з сином.
Що стосується зв’язків поза станцією Уш-Тоб, то у мене їх абсолютно немає, крім того, що певний
час в кінці 1936 року у мене на квартирі мешкав священик Корольов.
ДЕРЖАВОЮ КЕРУЮТЬ БОСЯКИ, з свідчень О. Андрєєва у справі Г. Кармазіна у 1937 р.
Владика Макарій стверджував, що державою керують босяки і від них нічого хорошого не
дочекаєшся.
Вони насильно хочуть примусити відмовитися від релігії, проте ніхто не змусить його змінити
погляди, хоча б загрожували смертю.
...У радянської влади і в її правлячих колах йде бродіння і «за політику, яку проводить, радянський
уряд, народу не більше 10%, а інші налаштовані проти..., радянська влада обов’язково буде
повалена.
ОРГАНІЗОВУВАВ РЕАЛЬНИЙ СПРОТИВ, з оцінки діяльності Г. Кармазіна В. Воловиком
Діяльність єпископа Макарія була надзвичайно реальною і дієвою. Ще перебуваючи в Києві, паралельно з діяльністю керівних осередків, єпископ Макарій створив т.з. п’ятірку
загальнокиївського масштабу, до якої входили Кривицький, Феоктистов, Волошинов, Петренко, Мельников. Завданням цієї п’ятірки була координація всіх київських груп.
ПОВНА УТАЄМНИЧЕНІСТЬ, зі спогадів Г. Косткевича
Упродовж 1923-1924 років, познайомившись ближче з єп. Макарієм, буваючи у нього, я почав
виконувати різні доручення дрібного характеру – переписувати в багатьох екземплярах різні
папери, розносити листи...
Переписуванні папери мали секретний характер і вручалися мені як особі довіреній. Вони
складалися з різних звернень, послань, відкритих листів тощо. Як я потім дізнався, вони широко
розповсюджувалися Україною.
Листи, які я розносив, були також, очевидно, не прості листи, а таємні, які повинні були потрапити
безпосередньо до рук адресатів, причому через довірену особу, якою був я.
Пам’ятаю, що з таким листом я був у Маріани Миколаївни Бурої на вулиці Театральній №3, де
мешкав єп. Парфеній (Брянських). З іншим листом я ходив увечері до київського священика
Козловського на Львівську площу біля Вознесенської церкви, де я застав щось подібне до зборів
духівництва.
...Як згодом... я дізнався від самого єп. Макарія, в цей час (восени 1923 року) відбувалися таємні
наради духівництва Києва, на яких обговорювалося питання про обрання таємних єпископів, про
ставлення до обновленства, а потім єп. Макарій (Кармазін) і єп. Парфеній (Брянських) і виконали
ці таємні посвячення. Все ...було законспіровано, в курсі справ був лише круг довірених осіб на
місцях, з якими вони і підтримували зв’язки.
Так само конспіративно здійснювали вони свої поїздки увіреними ним округами; ...здійснюючи
таким чином таємне керівництво.
Єп. Макарій... призначив особливу функцію єп. Федору (Власову) – він не втручався в справи
керівництва, жив в Києві і вдавав із себе щось ніби резерву, запасного члена, котрий має
приступити до виконання своїх обов’язків лише у разі арешту інших.
НЕЗАЛЕЖНО ВІД ВЛАДИ, з статті Ю. Скубака «Святі Дніпропетровської землі»
У 1922 році у зв’язку з кампанією з вилучення церковних цінностей ...був заарештований
митрополит Київський Михайло (Єрмаков). Вся відповідальність за Київську єпархію лягла на
вікарного єпископа Макарія (Кармазіна).
Йому, як правонаступникові, доводилося вирішувати проблеми, котрі виходили далеко за межі
Київської єпархії, що робило його фігуру в церковній ситуації у багатьох відношеннях
