Борисяк Алексей (fb2)




БОРИСЯК Олексій Олексійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Геолог, палеонтолог. Фундатор та перший директор Палеонтологічного інституту академії наук

СРСР.

З родини службовця. Батько, Борисяк О., – межовий інженер; дід, Борисяк Н., – один з перших

дослідників геології Донецького кам’яновугільного басейну.

Народився 22 серпня (3 вересня) 1872 р. в м. Ромнах Полтавської губернії Російської імперії (нині

– районний центр Сумської області України).

Помер 25 лютого 1944 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому

цвинтарі.

Закінчив Самарську гімназію (1891), навчався на фізико-математичному факультеті

Петербурзького університету (1891-1892), закінчив Петербурзький гірничий інститут (1892-1896,

прослухав повний курс зоології в Петербурзькому університеті (1897-1898).

Працював асистентом кафедри палеонтології петербурзького гірничого інституту (1898 -1899),

представником Геологічного комітету в Донецькому басейні та Криму (1900-1912), викладачем

географічного інституту (1919-1922), завідуючим відділом та в. о. директора геологічного музею

Академії наук СРСР (1921-1930), академік-секретар відділу фізико-хімічних наук АН СРСР (1930 -

1935), завідуючим кафедрами Петербурзького гірничого інституту (1936-1938) та Московського

державного університету (1939-1942), уповноваженим президії АН СРСР в м. Фрунзе (1943).

Дійсний член Академії наук СРСР (1929).

Лауреат Державної премії (1943), премії ім. Н. Ахметова.

Член Геологічного комітету (1897), Російського палеонтологічного товариства (1916).

Засновник кафедри палеонтології МДУ (1939).

Вивчав молюски Донбасу, Криму, Польщі, Кавказу, Середньої Азії й Сибіру. Відкрив в давніх

відкладеннях Тургайської (Казахстан) долини, а організовані ним експедиції виявили в

позбавлених будь-яких органічних залишків континентальних відкладеннях того ж Казахстану й

Сибіру нові горизонти життя.

Перу Б. належать доробки: двотомний «Курс палеонтології», «Геологічний начерк Ізюмського

повіту», «Вступ до вивчення викопних пелеціпод», «Новий Dicerorhinus з середнього міоцену

Північного Кавказу», «Пелеціпода юрських відкладень Європейської Росії», «Пелеціпода

донецької юри», «Про залишки представників сім. Equidae з середнього міоцену Північного

Кавказу», «Фауна морських відкладень Байсун-тау (Бухара)», «Новий представник халікотеріїв з

третинних відкладень Казахстану», «Севастопольська фауна ссавців», «Нова раса печерного

ведмедя з четвертинних відкладень Північного Кавказу».

Всього на рахунку вченого близько 270 публікацій.

Серед друзів та близьких знайомих Б. – О. Карпинський, С. Нікітін, Ф. Чернишов, І. Єфремов, П.

Сушкін, Ю. Орлов, В. Бодилевський, Д. Наливкін, Р. Геккер, К. Фохт, Л. Лібрович, К. Флеров, Ю.

Жемчужников та ін.


***

ДОПОМАГАТИ, з

життєвого кредо О. Борисяка

Якщо я вмію – я повинен домогти.

ВИРАЗНА КАРТИНА БУДОВИ КРИМУ, з книги С. Вавилова «Люди російської науки»

Дослідницьку діяльність О. О. Борисяк почав як геологостратиграф в Донбасі. Результатом

трирічної роботи стала низка статей і капітальна робота з геологічної будови регіону (його

північно-західної частини). У ній детально описана фауна безхребетних, котра населяла юрське

море, і відновлені фізико-географічні умови Донбасу, починаючи з мезозою. На цій основі було

дано пояснення походження порід, які складають нині Донецький кряж. Це була одна з перших

робіт подібного штибу у вітчизняній літературі.

Тяжка хвороба змусила О. О. Борисяка перенести роботу до Криму, а з 1912 р. – зовсім

відмовитися від особистої участі в польових роботах. Проте ще протягом ряду років вчений брав

діяльну участь в роботах з вивчення геології Криму, одним з кращих знавців якої він став. Ним

складені стратиграфічні розрізи для всього південного і частково – для північного берегів Криму,

дана виразна картина будови Таврійських гір. Саме О. О. Борисяк встановив, що у формуванні

останніх, як і всього південного берегу Криму, а також в піднятті всього півострова взагалі, мали

основне значення скидання і зрушення. Пізніші дослідження, що принесли новий рясний

фактичний матеріал, підтвердили цю схему.


БЛИСКУЧИЙ АНАЛІЗ ВИКОПНИХ ОРГАНІЗМІВ, з статті В. Загайло «Олексій Олексійович

Борисяк»

З ім’ям цього вченого пов’язаний новий етап розвитку палеонтології. О. О. Борисяк зацікавився

палеонтологією хребетних після відкриття в 1908 р. гіппаріонової фауни в Севастополі. Її опису

він присвятив статті і монографію.

Надалі на основі нових матеріалів зайнявся вивченням різних груп ссавців. Його інтереси

зосередилися на палеогенових і неогенових ссавцях, виявлених багатьма експедиціями,

спорядженими під його керівництвом. Предметом дослідження стали непарнопалі і парнопалі

копитні з середньолігоценової фауни Казахстану. Він вивчав