Першу складають 6 чоловік (п.п. Алексєєв , Бутлеров, Овсянников, Савич, Чебишев, Фамінцин;
середній вік на кінець 1880 р. – 55 років) – це вихованці, а згодом професори університетів, котрі
не займали впродовж тривалого часу великих адміністративних посад і до 1880 р. продовжували
активно працювати за спеціальністю.
Друга група (п.п. Літке, Веселовський, Вільд, Максимович, Струве, Шмідт, Шренк, Штраух;
середній вік на кінець 1880 р. – 58 років) складалася з адміністраторів, пік наукової активності
яких давно пройдений, або їхня наукова діяльність у другій половині 1870-х рр. була тимчасово
послаблена через завантаженість адміністративними обов’язками. Як правило, це випускники
Дерптського університету (5 чоловік з 8) і фахівці в таких областях, як геологія, ботаніка, зоологія, палеонтологія, етнографія (5 чоловік з 8), де фізико-математичні методи майже не
використовувалися…
Нарешті, третя група (п.п. Буняківський, Гадолін, Гельмерсен, Кокшаров; середній вік на кінець
1880 р. – 67 років) складалася з осіб, які поєднували викладацьку діяльність… з
адміністративною.
ГІДНИЙ УЧЕНЬ, з книги В. Баринова «Василь Васильович Вітковський»
Так вийшло, що на геодезичне відділення Академії Генерального штабу 1880 року вступив лише
один слухач – поручик інженерних військ Василь Васильович Вітковський. Між провідним
професором цього відділення академіком Олексієм Миколайовичем Савичем і його учнем
встановилися особливі відносини.
В. В. Вітковський в «Пережитому» відзначав: «Заняття у Савича назавжди залишилися у мене
найприємнішими спогадами. Я особливо горджуся заняттями з ним тому, що мені довелося бути
останнім його учнем».
Академік О. М. Савич в той період часто хворів і тому займався із слухачем-геодезистом в своїй
квартирі. Це були насичені глибоким змістом розмови видатного ученого-фахівця в галузі
математики і вищої геодезії з гідним учнем. І вдячний учень згодом присвятив свою першу
капітальну працю – книгу «Практична геодезія» – світлої пам’яті О. М. Савича.
З РУК ДО РУК, з довідки «Історія будинку латвійського консульства в Петербурзі»
У 1842 році домоволодіння, розташоване зараз по 10 лінії Васильєвського острова будинок 11,
належало штаб-лікарю Е. І. Шіле. За його замовленням архітектор Шретер складає проект на
будівництво кам’яних і дерев’яних дворових служб.
До 1865 року домоволодіння переходить у власність дійсного статського радника Олексія
Миколайовича Савича. За «табелем про ранги» даний чин відносився до IV класу і відповідав
військовому званню генерал-майора.
Відомий астроном, він займав кафедру «Астрономії і геодезії» в Санкт-петербурзькому
університеті і був автором капітальної праці з теоретичної астрономії. У 1883 році, після смерті
батька, будинок переходить у власність його сина М. А. Савича, потомственого дворянина.
До 1915 року ділянка і будови на ній переходять у власність «Товариства військової, морської і
сільської техніки». Обладнаний в будинку музей Товариства представляв в своїх експозиціях
етапи розвитку всіх галузей науки і техніки від минулих часів до 1915 року. Ім’я архітектора з
перевлаштування будівлі в музей не збереглося.
У 1974 році будинок капітально ремонтується під розміщення в ньому іноземного представництва.
В даний час тут розташовується генеральне консульство Республіки Латвії.
