про вживання євреями християнської крові. Це дослідження було надруковане в обмеженому
числі примірників».
НА СКАРБИ ПОЛУБОТКА ПРЕТЕНДУЮТЬ Й НАЩАДКИ ЛАЗАРЕВСЬКИХ, з статті О.
Петрова «Спадкоємець трильйонів»
У жителя Самари Олександра Лазаревського – правильні риси обличчя, повні достоїнства рухи.
Та й говорить: що не фраза, то урок ввічливості. Пише вірші, закінчив три вузи, відновив історію
роду Лазаревських від наших днів до 1664 року.
Поштовхом до історичних досліджень став дзвінок з Української академії наук. Учені розбирали
архів одного з Лазаревських – Олександра Матвійовича, відомого історика. Ось і запросили
родичів взяти участь.
– Тоді я й вирішив знайти своє коріння, – згадує він.
У архівах Москви, Києва та інших міст бував під час відпусток, переписувався з далекими
родичами, їх знайомими і друзями.
Добре, що предки були людьми відомими і залишили після себе книги, листи й інші документи.
…Василь Матвійович був таємним радником і членом російського комітету з цензури, що не
заважало йому підтримувати тісні стосунки з Далем, Некрасовим, Тургенєвим.
Державні діячі, історики, письменники, журналісти – кого тільки не було в роду Лазаревських! І
навіть наказний гетьман Лівобережної України Павло Полуботок.
…Зібрав всі свої багатства і відправив на волах до Архангельська. Там скрині завантажили на
пароплав і – до Англії. Двісті тисяч рублів золотом були покладені під чотири відсотки річних в
банк Ост-Індської компанії.
…Олександр Лазаревський підрахував, що за минулі століття сума сягнула астрономічної суми в
36 трильйонів доларів. Якщо їх розділити на 42 роди, що колись претендували на спадок, то
самому Лазаревському належить 850 мільярдів.
Ми сидимо з Олександром Олександровичем в його скромній квартирі на околиці Самари і після
нетривалих роздумів приходимо до висновку, що повернути внесок з відсотками ніколи не
вдасться. Сума така, що не тільки багата Англія, але й вся світова економіка стане дибки. Та й
витрачати на це частину життя, що залишилося, пенсіонер Лазаревський не має наміру.
Головне багатство стародавнього дворянського роду не золоті рублі чи долари, а люди, які
зробили величезний внесок в історію і культуру народів України й Росії. Наш герой вже видав за
свій рахунок шість книг про справи роду Лазаревських. Незабаром в Києві, куди збирається
переїхати з Самари наш герой, вийде друге, розширене видання його книги «Шевченко і
Лазаревські».
ПРОПАГУЄ УКРАЇНУ, з статті М. Дарської «Засмучує байдужість чиновників»
У Самарі Олександр Лазаревський (нащадок Лазаревських – авт.) живе всього два роки. Не
дивлячись на такий короткий термін, став головою Українського національно-культурного центру
«Промінь» і зміг багато чого добитися в справі пропаганди української культури.
За цей час зроблено немало: відкриті дитячий український клас в середній школі №16, філіали
центру в Сизрані, Відрадному, створюється український осередок в Нафтогорську.
Є й український хор, про присудження якому звання «народний» клопоче Лазаревський.
Одне засмучує Олександра Олександровича – байдужість українських чиновників до
національних проблем і небажання надавати культурним центрам в Росії матеріальну підтримку.