запитав:
– А хто такий Михайло Маркович?
На що Смирнов відповів:
– Михайло Маркович у нас один. Познайомитеся з ним під час перерви.
ІНСТРУКЦІЯ – ХОРОША, бувальщина
Якось вночі із заводу з Долгопрудного на Трудову рухалася колона ракет. В цей же час на свою
дачу повертався начальник Генштабу маршал Соколовський. Його автомобіль неодноразово
намагався обігнати колону, але йому цього зробити не дали.
Наступного ранку начальника бази Коломійця викликали до Генштабу на килим. Маршал запитав:
– На якій підставі мені не дозволили обігнати колону?
Михайло Маркович доповів, що офіцер – начальник колони – діяв відповідно до інструкції.
– Хто затвердив таку не зовсім розумну інструкцію? – поцікавився Соколовський.
– Ви, товаришу маршал Радянського Союзу, – відповів Коломієць.
Маршал зніяковів і сказав, що, мабуть, інструкцію необхідно «відредагувати». На що Коломієць
зауважив:
– Цього не слід робити. Інструкція хороша!
«АКАДЕМІК САМ НЕ ЗНАЄ, ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ», бувальщина
Головнокомандувач військами ППО СРСР маршал В. Судець був відомий тим, що страшенно
довго вивчав документи, які потрапляли до нього на підпис, і отримати «візу» у нього було
справою неабиякої складності. Щодо ж авант-проекту нової системи протиракетної оборони, поданий директором Радіотехнічного інституту Академії наук О. Мінцем, – терміни підтискали.
І М. Коломієць не розгубився: узявши документи, він рішуче зайшов до головкомо.
– Товаришу маршал, – сказав він. – Ось п’ять томів документації, яку неможливо прочитати, аби
не заснути. Зрозуміти – ще важче. Академік Мінц мені зізнався, що сам до кінця не знає, як це
працює.
Судець розсміявся і тут же завізував проект.
БУВ БИ МАРШАЛОМ, майже анекдот
Коломієць не шанував спиртного. І ось якось на цю його особливість звернув увагу міністр
оборони маршал Гречко.
– А чому це генерал не п’є? – запитав він під час урочистого застілля.
– Якби я ще й пив, – відповів Коломієць, то, напевно, давно вже був би маршалом.
