нотатках» 1849 р. – повість «Любовна казка»; але обидві ці речі нічим не виділялися з
журнального баласту.
Пізніше К., поступаючись проханням свого племінника, В. П. Клюшникова, дозволив надрукувати
кілька своїх віршів в «Російському віснику» 1883 і 1888 рр. («Через сорок років» й ін.).
Публіка забула К., проте його кращі вірші («Любителеві музики», «Збирачам моїх елегій»,
«Життя» – відома відповідь на пушкінський вірш такої ж назви, часто приписуваний
митрополитові Філарету) донині входять в хрестоматії.
ПОЕТ РЕФЛЕКСІЇ, з розвідки О. Петренка «Клюшников Іван Петрович»
Блискучий оповідач, імпровізатор і каламбурист; Бєлінський відгукувався про вірші Клюшникова
як про «примітне явище», а його самого відносив до «поетів рефлексії».
Постать Клюшникова відображена в поемі Я. Полонського «Свіжий переказ» (головний герой
Камков), Тургенєву дала матеріал для образу Щитова в «Андрії Колосові» і «Гамлета
Щигрівського повіту».
СТАВ ГЕРОЄМ РОМАНУ, з книги С. Тхоржевського «Високі сходи»
Читав Полонський співучо – майже гудів, читаючи.
Він ще не закінчив перший курс, коли померла його бабуся і довелося йому шукати в Москві
інший притулок. І, головне, треба було думати, як тепер себе прогодувати.
Він писав вірші, вони вже заповнювали його життя. Він мріяв винести їх на суд відомих, визнаних
літераторів. Сподівався, що його оцінять, благословлять на поетичний подвиг.
Познайомити його з літераторами узявся приятель, студент Микола Ровінський. Спочатку – з
поетом Іваном Петровичем Клюшниковим. Популярність Клюшникова була, правда, невелика.
Він друкувався в журналах, але рідко. Вірші його звучали безрадісно:
Душа пригноблювана сумнівом і тугою:
Все минуле нам здається обманом
А майбуття безбарвною порожнечею.
Жив він самотньо. У нього був маєток в Харківській губернії, в Москві ж він знімав собі кімнату у
флігелі чужого будинку. Давав приватні уроки – був домашнім вчителем, іншого заняття не
знаходив.
Полонського він прийняв привітно. До віршів молодого поета віднісся уважно, до нього самого –
співчутливо. І, як визнавав Полонський, Клюшников перший дав йому зрозуміти, «в чому дійсна
поезія і чим великий Пушкін».
…Клюшников виїхав до Харківської губернії – назавжди.
... Журналу братів Достоєвських «Час» Полонський запропонував роман у віршах «Свіжий
переказ». …В цьому віршованому романі Полонський пригадував свою молодість, сорокові роки, Москву. Героєм своїм вибрав реальну, колись йому добре знайому людину – поета Клюшникова
(вивів його, звичайно, під іншим ім’ям).
