етнографічних колекціях, що склали вельми важливий приріст для Музею Академії. Твір цей
розкрив перед ученим світом фізичні умови, фауну, флору, інородницький побут і мови однієї з
цікавих околиць Імперії, в ту пору, коли ця країна, тільки-но приєднана до наших володінь, ще не
втратила нічого з своїх відмітних особливостей. Відрізняючись багатством змісту і чудовою
розробкою зібраних даних, за всією справедливістю, повинно бути визнано одним з найцінніших
внесків до наукової літературу новітнього часу.
ЗІБРАНІ НАЙБАГАТШІ КОЛЕКЦІЇ, зі спогадів В. Радлова
Оглянувши нині детально увірений моєму управлінню Музей етнографії і антропології, я
переконався в надзвичайному багатстві зібраних в ньому колекцій...
Хто знає скрутне становище, в якому перебував цей Музей, ...може лише дивуватися, як
турботами колишніх директорів вдалося зібрати таку безліч дорогоцінних предметів.
ЦІКАВІШЕ, НІЖ В «КУНСТКАМЕРІ», з книги О. Єлисєєва «З історії культури»
Серед численних музеїв нашої північної столиці найменшою увагою публіки користується
етнографічний музей Академії наук, про саме існування якого багато навіть з освічених людей
навряд чи й підозрює; тим часом цей музей, який займає вельми скромне приміщення, порівняно з
зоологічним музеєм, котрий користується гучною популярністю і носить ще з петровських часів
назву Кунсткамери, заслуговує набагато більшої уваги публіки вже хоча б тому, що він
присвячений не тваринам, а «цареві природи» – людині.
НАВКОЛОСВІТНЯ ПОДОРОЖ, з нарису О. Токранова «Шренк Леопольд Іванович»
Морське міністерство готує до відправки з різноманітними вантажами три парусні човни для
відвідин Камчатки і Російської Америки. Воно пропонує Академії наук відрядити з ними групу
натуралістів для опису далекосхідних берегів.
Одним з цих натуралістів став Л. І. Шренк, який на фрегаті «Аврора» вийшов з Кронштадта в
навколосвітнє плавання. Судно йшло звичайним морським шляхом через Англію, Ріо-де-Жанейро,
навколо мису Горн в Петропавловськ-Камчатський. Пересівши там на корвет «Олівуца», Л. І.
Шренк з товаришами висадився в затоці Де-Кастрі. Звідси на шхуні «Схід» експедиція пройшла з
детальним обстеженням берегів (фізична географія, геологія, рослинність, тваринний світ, побут
місцевих народностей тощо) до гирла Амура.
На початку серпня 1854 р. Л. І. Шренк з супутниками досягли поста «Миколаївський» і зробили
його своєю базою. Всю осінь і зиму вони досліджували околиці поста і береги Сахаліну.
Весною 1855 р. Л. І. Шренк разом з іншими членами експедиції відправився човнами Амуром,
виконуючи докладний опис місцевості. Учені вивчали флору і фауну, збирали колекції рослин і
тварин, спостерігали за життям місцевого населення.
Дійшовши до гирла р. Уссурі, вони піднялися нею до гирла р. Хор. Восени знову повернулися до
Миколаївського поста. У зимовий період Л. І. Шренк самостійно здійснив декілька екскурсій на о-
в Сахалін.
Закінчивши дослідження, весною 1856 р. експедиція Л. І. Шренка з великим вантажем природно-
історичних колекцій попрямувала «сухим шляхом» до Петербургу. Лише у січні 1857 р. вони
досягли столиці, завершивши, таким чином, свою навколосвітню подорож.
ДОРОБОК СТАВ НАСТІЛЬНОЮ КНИГОЮ НАТУРАЛІСТІВ, з монографії А. Решетова
«Шренк Леопольд Іванович»
Уперше в науковій етнографічній літературі Л. І. Шренк дав докладний опис господарської
діяльності, культури і побуту народів амуро-сахалінського регіону. Особливу увагу він приділив
виявленню взаємозв’язків між культурами і народами цього далекого краю за широкого
використання етнографічних, лінгвістичних й інших матеріалів і порівняно-етнографічного
методу.
До Л. І. Шренка наука не мала в своєму розпорядженні таких повних і докладних відомостей про
етнічний склад народів Далекого Сходу. Він запропонував першу класифікацію тунгусо-
маньчжурських мов.
Самостійну наукову цінність представляє складена ним етнографічна карта Нижнього Приамур’я.
Про не скороминущу цінність дослідження Л. І. Шренка свідчить той безперечний факт, що вона і
в наші дні є настільною книгою дослідників етнографії, антропології і археології Далекосхідного
краю.
Зберігають значення для історії науки його ідеї. Так, цікавлячись питаннями етнічної історії
Сибіру, він звертав увагу на важливість вивчення слідів перебування стародавніх юкагірів,
