слово»
Польській агресивності мусимо протиставити нашу розбуджену енергію організаційну й творчу, проти польського шовінізму треба поставити наше національне почуття. Не соромитися нам його, не викидати поза скобки цього слова, а навпаки пам’ятати, що тільки воюючий, агресивний
націоналізм не годиться з поступовими гуманними кличами, але націоналізм дефензивний, цей, що боронить землі і волі свого народу, цей націоналізм гідний найвищої пошани. І такими
націоналістами нам конче треба бути, поки ворожі сили наступають на землю, добро і права
нашого народу.
ПІД ЗНАКОМ ПОЛЬЩІ, з статті І. Сюндюкова «Веселики над Краковом»
В історії українсько-польських культурних зв’язків особливе, навіть виняткове місце займає
фігура Богдана Лепкого, …значна частина життя і творчості якого пройшла «під знаком
Польщі». Спадщина Лепкого – це особливо коштовна сторінка в історії українсько-польських
духовних відносин, оскільки є прекрасним свідченням їхнього гуманістичного потенціалу, їх
нерозкритих творчих можливостей.
…Власне «польський» період життя письменника починається в 1899 році, коли в Кракові в
Ягеллонському університеті започаткували «лекторат української мови і літератури», а викладати
ці предмети було запропоновано Лепкому. Богдан ще не знав, що Краків на багато десятиліть
стане для нього другою батьківщиною, містом, де він не тільки працював, але і знайшов друзів
серед польських інтелігентів – друзів на все життя.
… Між іншим, дуже цікава творча історія створення «Журавлів». Сам поет розповідав: «Восени
1910 року я вертав з театру, з драми Виспянського «Noc listopadowa», під ногами шелестіло
пожовкле листя, а над головою лунали крики відлітаючих журавлів. Вірш склався немов сам по
собі, без мойого відома й праці».
ДОЛЮ ВИРІШИВ ВИПАДОК, з інтернет-сайту poetryclub.com.ua
Випадок вирішив майбутню долю, допоміг йому знайти себе. Якось йому довелося їхати в одному
купе з Кирилом Студинським, студентом філософського факультету Віденського університету. Це
знайомство й визначило творчі інтереси майбутнього письменника. Він почав відвідувати лекції
професорів Віденського університету, зокрема відомого славіста В. Ягіча, став членом
студентського товариства «Січ», брав участь у дискусіях на літературні та суспільно-політичні
теми.
…Але шматок хліба давався йому нелегко: крім університету, доводилося викладати в приватних
гімназіях, виступати з лекціями і доповідями. А тут несподівано 1901 р. помер батько, що
вимагало перегляду звичайного ритму життя, треба було допомагати матері й
чотирьом молодшим братам і сестрам. Для літературної роботи залишалися тільки ночі.
БЕЗ НЬОГО НЕ ОБХОДИЛОСЯ ЖОДНЕ СВЯТО, зі спогадів П. Карманського
Жодне помітне свято не обходилося без читання ним власних творів. Струнка, гарна й певна себе
постава, милий, м’який, ліричний голос, патос, який так легко промовляє до чуття навіть
дерев’яних людей, – все те зробило Лепкого найбільш популярною постаттю на галицькому
ґрунті.
КАРАЛЬНІ ОПЕРАЦІЇ ПРОВОДИЛИ І АВСТРІЙЦІ, І РОСІЯНИ, І ПОЛЯКИ, з розвідки М.
Ільницького «Найпопулярніша постать на галицькому ґрунті»
Коли Богдана Лепкого віддали шестилітнім хлопцем до бережанської так званої «нормальної»
школи з польською мовою навчання (відразу до другого класу), батьки перебралися з
«цивілізованого» Крегульця до глухого Поручина. …За свідченням сучасників, конфліктів між
учнями на національній основі не було. Загострення польсько-українських національних відносин
Б. Лепкий пов’язує з появою роману Г. Сенкевича «Вогнем і мечем» про події національно-
визвольної війни українського народу під керівництвом Б. Хмельницького, зображені у
викривленому світлі, що обурило українських гімназистів.
…Почалася перша світова війна... Воєнні події застали родину в курортному селищі Яремча на
Гуцульщині. Та невдовзі жити стало тут небезпечно: австрійці вишукували «шпигунів» і вішали; російські військові власті, які незабаром прийшли в сусідні села, шукали «мазепинців» і
відправляли на схід. Б. Лепкий з родиною поспішно виїхав. В яремчанському готелі лишилися
третій том історії української літератури та історична драма «Мотря», які загинули, бо готель
незабаром злетів у повітря.
…Виявом любові й шани до Б. Лепкого було те, що в 1933 р.
