Коробка Максим (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:



КОРОБКА Максим Петрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Морський діяч.

З дворянської родини.

Народився в 1759 р. в Полтавській губернії Російської імперії (нині – Полтавська область

України).

Помер 29 січня 1836 р. в м. Кронштадті Російської імперії (нині – Ленінградська область РФ).

Похований на місцевому цвинтарі. Могила не збереглася.

Закінчив Морський кадетський корпус (1776).

Служив гардемарином (1776-1778), мічманом (1778-1791) на Балтійському флоті, викладачем

Морського кадетського корпусу (1791-1804), директором штурманського училища Балтійського

флоту і командуючим однією з дивізій Балтійського флоту (1804-1812), начальником 2-го загону

кораблів (1812-1814), командуючим учбовою ескадрою Балтійського флоту (1815-1820),

начальником 1-ї корабельної дивізії (1820-1826), головним командиром Кронштадського порту і

генерал-губернатором Кронштадту (1826-1836).

Брав участь у бойових діях на морі проти шведів (1788-1790; 1808-1809), блокаді ворожих портів і

перехопленні військових й транспортних човнів (1813).

Віце-адмірал (1824).

Член Адміралтейств-колегії (1828).

Кавалер орденів св. Ганни 1-го ступеня з діамантами, св. Володимира 2-го ступеня, св. Георгія 4-

го класу.

Відзначений золотою шпагою «За хоробрість».

Дружина нашого земляка Марфа Лобисевич після його смерті постриглася в черниці і пішла в

Горицький жіночий монастир Кирилівського повіту Вологодської губернії, на цвинтарі якого, зрештою, й була похована.

Серед друзів та близьких знайомих К. – М. Лазарєв, Ф. Беллінсгаузен, О. Авінов, О. Дурасов, Д.

Демидов та ін.


***

ОБОВ’ЯЗОК І ВІДВАГА

, з професійного кредо М. Коробки

Обов’язок, честь, відвага.


СЛУЖИВ МАЙЖЕ ДВА ДЕСЯТИЛІТТЯ, з «Біографії човна «Пам’ять Євстафія» на

sailing.shipmodelsbay.com

Закладений 15.1.1809. Розміри: 56,4x14,4x7,1 м. Гармат – 74. Будівельник Р. С. Ісаков.

Спущений на воду 30.9.1810, увійшов до складу БФ.

Брав участь у Вітчизняній війні 1812 і війні з Францією 1813-1814.

У 1812 р. на чолі ескадри під прапором контр-адмірала М. П. Коробки вийшов з Кронштадта до

Англії для сумісних дій з англійським флотом проти французького і 29.11 прибув в Ширнес. До

5.1814 знаходився в Англії, виходячи в рейди разом з англійськими човнами.

25.5.1814 у складі ескадри віце-адмірала Р. В. Кроуна вийшов з Ширнеса. 27.5 ескадра прийшла до

Шербура, де прийняла на борт російську гвардію, і 8.7 доставила її до Кронштадта.

У 8.1814 у складі ескадри Р. В. Кроуна «Пам’ять Євстафія» перевіз російські війська з Любека до

Кронштадта. У 1818-1819 у складі ескадр знаходився в практичних плаваннях.

Розібраний 1828 року в Кронштадті.

НАМ БАЖАЛИ ХОДОВОГО ВІТРУ, з книги Ф. Беллінсгаузена «Подвійні пошуки в

Південному Льодовитому океані і плавання навколо світу»

4 липня призначено нам знятися з якоря. О 6 годині пополудні за свіжого вітру, проходимо

бастіони Середньої й Купецької гавані, де перебувають: головний командир Кронштадтського

порту і військовий губернатор віце-адмірал Моллер, флотський начальник контр-адмірал

Коробка і велика купа народу.

Ми бачили прояв загального нам бажання щасливого плавання, глядачі махали капелюхами й

кричали: «Ура!». Ми відповідали, прокричавши п’ять разів «Ура»! З щирим відчуттям подяки

відсалютували фортеці і додали вітрил.

Шлюп «Мирний» також знявся з якоря і слідував за шлюпом «Схід». Швидкий хід і нічна темрява

приховали від нас те місце, яке сьогодні здавалося нам місцем чарівним.

Другий загін, шлюпи «Відкриття» і «Добромисний», знялися з якоря і прослідували за нами…


УРОДЖЕНА ЛОБИСЕВИЧ, з нарису О. Волкова «Адміральша – теща трьох адміралів»

Марфа Опанасівна Коробка, уроджена Лобисевич, походила з дворян Чернігівської губернії.

Батько її, Опанас Кирилович Лобисевич, – багатий поміщик, армійський полковник, дійсний

статський радник, в 1787-90 рр. був предводителем дворянства. Мати – Катерина Михайлівна

Губчиць.

Чоловіком М. О. Лобисевич став військовий моряк Максим Петрович Коробка, виходець з

«стародавнього малоруського шляхетства». Його предку «значковому козаку» Ієремію Коробці

(або Коробченку) в 1690 р. гетьманським універсалом були даровані села й присвоєний титул

потомственого дворянина Чернігівської губернії.

Максим Петрович мав відзнаку безвадної служби на флоті за 50 років, «зробив» 27 кампаній, не

раз нагороджувався за бойові успіхи. Велика частина його служби пройшла на морі.

У подружжя Коробок народилося п’ятеро дітей: сини Григорій (помер в дитинстві) і Федір (помер

в 1873), дочки Марфа, Єлизавета і Ганна.

З трьох чоловіків дівчат найвідоміший Олександр Павлович Авінов, який оженився на Єлизаветі

Максимівні. У числі гардемаринів, котрі відмінно закінчили Морський кадетський корпус, молодий Авінов був направлений на стажування до Англії, плавав під керівництвом знаменитого

Нельсона і брав участь в Трафальгарській битві. Потім опинився у полоні в іспанців.

Повернувшись додому, зробив блискучу кар’єру бойового моряка й організатора Чорноморського

флоту. Друг і однокашник М. П. Лазарєва, його перший помічник і заступник, О. П. Авінов –

герой Наваріна, учасник десантних операцій на Кавказі, начальник штабу Чорноморського флоту і

командир Севастопольського порту, мав ряд російських та іноземних нагород, дослужився до

звання повного адмірала.

У 1849 р. після загибелі сина в Піреї, здоров’я Авінова різко погіршало, він став втрачати зір, змушений був подати у відставку і переїхав до Петербургу, де працював на посаді члена

Адміралтейської ради до своєї смерті в 1854 р. Похований разом з дружиною на цвинтарі

Воскресенського дівочого монастиря. Могила їхня під загальним пам’ятником збереглася і

знаходиться у хорошому стані.

Ганна Максимівна Коробка вийшла заміж за старшого брата М. П. Лазарєва – Андрія Петровича

Лазарєва, діяльність якого проходила, головним чином, в північних морях і на кораблях

Балтійського флоту. У 1822-1824 роках капітан-лейтенант Лазарєв як командир шлюпа «Ладога»

зробив кругосвітню подорож до берегів Камчатки, згодом ним описану. Менш вдалою була його

експедиція по вивченню островів Нової Землі: її довелося припинити через важкі льоди, проте

зібрані про маловідомі на той час острови відомості мали науковий інтерес.

А. П. Лазарєв неодноразово брав участь у військових кампаніях, уміло керував відповідальними

морськими операціями (зокрема, зняттям з мілини кораблів, викинутих на берег повінню 1824 р.), успішно виконував посаду командувача першою флотською дивізією, за що нагороджувався

орденами. Помер у званні віце-адмірала в 1849 р. і похований на цвинтарі в Кронштадті. Там же, за сімейними переказами, була похована і його дружина Ганна Максимівна. Могили їхні не

збереглися.

На третій дочці, Марфі Коробці був одружений віце-адмірал Олександр Олексійович Дурасов, біографію якого мені відновити поки не вдалося; відомо тільки, що він також був похований на

кронштадтському цвинтарі, який не зберігся, а дружина його, яка померла 1881 р., похована на

Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври, тобто там же, де в 1877 році була похована

вдова знаменитого адмірала Михайла Петровича Лазарєва Катерина Тимофіївна, вроджена Фан-

дер-Фліт. Могили адміральш поки що не розшукані.

Мати трьох дочок-адміральш, дружина адмірала М. П. Коробки, Марфа Опанасівна, овдовівши, постриглася в черниці і віддалилася в Горицький жіночий монастир Кирилівського повіту

Вологодської губернії, де вже перебувала її сестра черниця Ганна.

ДОНЬКИ БУЛИ ДОТЕПНИЦЯМИ І ПЛІТКАРКАМИ, з книги О. Боголюбова «Нотатки

моряка-художника»

Другою флотською дивізією командував віце-адмірал Олександр Олексійович Дурасов, у якого я

згодом був особистим ад’ютантом до його смерті. Дурасов був вельми поважною людиною, тоді

йому були років шістдесят, він був товаришем Михайла Андрійовича Лазарєва і Ф.

Беллінсгаузена. У битві біля Афонської гори 1807 року був сильно поранений в голову, так що

лежав три доби без ознак життя і його вже прирекли кинути за борт.

Він був людиною читаючою, освіченою, служив в Англії волонтером, а тому володів англійською

мовою, а також німецькою.

Дружина його, Марфа Максимівна, була дуже розумною світською жінкою, уроджена Коробка, донька колишнього головного командира Кронштадтського порту...

…У нього (Коробки М. П. – авт.) були три доньки. Перша вийшла за адмірала Авінова, друга за

Дурасова, третя за адмірала М. Лазарєва. Був також син, Федір Коробка, дуже манірний і

жіночного виховання, добре в’язав і вишивав.

Всі панянки були жвавими, розумними, дотепними. Славилися як матері-командирші і великі

пліткарки, що за такого світського виховання було дуже цікаво і повчально для всіх.


ГРІХ НЕ ПАМ’ЯТАТИ, з кореспонденції Н. Богомолової і Г. Макарової «Стало чистіше і

з’явився водогін»

Про духовність народу, про його культуру і національну самосвідомість багато в чому, судять, за

тим, як шанує він пам’ять предків, за його любов’ю до «батьківських трун». Ось вже скільки років

говоримо ми про необхідність відродження ритуально-похоронних традицій, про те, що негоже

нам бути Іванами непам’ятайлами. І тоді не буде на нашому цвинтарі (м. Кронштадт – авт.) кинутих і недоглянутих могил і не буде нас брати острах від актів вандалізму на святому місці.

Пам’ять про тих, хто пішов, житиме в серцях живих, звучатимуть молитви з роду в рід, і будь-які

похорони проходитимуть гідно.

Утішно, що сьогодні на цвинтарі відбуваються зміни не тільки матеріального плану. На місці

колишньої церкви в ім’я Пресвятої Трійці в день наших відвідин працював екскаватор. Вже в

жовтні (2005 р. – авт.) планується закінчити всі роботи по очищенню святого місця.

На згадку про Свято-Троїцьку церкву буде встановлено уклінний хрест, а пам’ятники, що

збереглися, з тих, що оточували колись Храм надгробків відомих в Кронштадті людей, довгі роки

звалені в непривабливу купу у вигляді сміття, будуть встановлені поряд.

Могили, на жаль, вже не відновити, проте пам’ятники, що збереглися, – це історія Кронштадту.

Біля Свято-Троїцької церкви були поховані не тільки відомі священики й імениті купці та

городяни. У XIX столітті тут знайшли останній притулок четверо адміралів Імператорського

Російського Флоту: адмірал Петро Михайлович Рожнов і його дружина, віце-адмірал Максим

Петрович Коробка, а також його родичі віце-адмірал Олександр Олексійович Дурасов і віце-

адмірал Андрій Петрович Лазарєв, рідний брат відкривача Антарктиди адмірала Михайла

Петровича Лазарєва.


А В КОРОБЦІ КОРОБКА, бувальщина

Якось старомодний віз, в якому Максим Петрович їхав у справах до Петербургу, зупинив караул

на Гаванському посту:

– Хто їде? – грізно запитав офіцер-новачок.

Лакей відповів, як завжди:

– Коробка.

– Ну, а в коробці хто?

– Теж Коробка, – подав голос уже сам адмірал.

Офіцер знітився...