Засядько Александр (fb2)


Настройки текста:



ЗАСЯДЬКО Олександр Дмитрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Вчений-артилерист, винахідник. Фундатор ракетної справи та першої ракетної батареї на теренах

Російської імперії.

З козацької родини. Батько, Засядько Д., – головний гармаш Запорізької Січі.

Народився в 1779 р. в с. Лютеньці Гадяцького повіту Полтавської губернії Російської імперії (нині

– Гадяцький район Полтавської області України).

Помер 27 траваня (8 червня) 1837 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України). За заповітом похований в в Курязькому монастирі.

Надгробок не зберігся.

Закінчив Петербурзький артилерійський і інженерний кадетський корпус (1789-1797).

Служив у діючій армії, служив начальником Петербурзького вищого артилерійського училища (з

1818), керівником порохового заводу і арсеналу (з 1819), начальником штабу артилерії російської

армії (з 1827).

Брав участь у двох війнах з Туреччиною, відзначившись у боях під Варною, Мантуні, Туртукаєм,

Ізмаїлом, а також у війні з французами, відзначившись у Бородінській битві, під Городечно,

Борисовим, Лейпцигом.

Кавалер російських орденів св. Георгія 4-го ступеня (1806), св. Володимира 4-го ступеня з бантом

(1807), св. Ганни 2-го ступеня (1810), дамантового знака до ордена св. Ганни 2-го ступеня (1811), св. Володимира 3-го ступеня (1812), св. Георгія 3-го ступеня (1813), пруського ордена «За заслуги

на полі бою» (1813).

Удостоєний Золотої шпаги «За хоробрість».

Першим зрозумів переваги ракетної зброї й відстоював свою точку зору, незважаючи на посади

супротивників, наживаючи при цьому ворогів.

Життю і діяльності нашого земляка Ю. Нікітін присвятив свій роман «Золота шпага».

Іменем З. названо кратер на Місяці (1976).

Серед друзів та близьких знайомих З. – О. Суворов, М. Кутузов, Е. Балаганов, П. Багратіон, А.

Суворов, М. Барклай-де-Толлі, П. Чічагов, Д. Сенявін, П. В’яземський, Є. Марков та ін.


***

Я – ВОЇН,

з професійного кредо О. Засядька

Я воїн, і всі мої думки спрямовані на прославляння нашої зброї. Якби у нас ракетна зброя з’вилася

раніше, хтозна, чи посмів би Бонапарт ступити на нашу землю. А якби й почав своє варварське

нашестя, то, можливо, його б зупинили раніше. І тоді сиділи б з нами багато сміливців, полеглих

на полях битв.

ПЕРША ПЕРЕМОГА, з розвідки В. Никонова «Ракетний удар по Браїлову»

Одним з перших його наказів був наказ про формування в російській армії постійної ракетної

роти. Її командиром Засядько призначив підпоручика Андрія Балабуху, сина свого друга і

вихованця Артилерійського училища.

...Весною 1828 року, як завжди несподівано, розпочалася чергова російсько-турецька війна.

Російські війська ...стояли під могутньою фортецею Браїлів (нині – територія Вінницької області).

Двічі її штурмували, проте обидва рази безуспішно. Втратили близько п’яти тисяч убитими.

...Генерал Паскевич зібрав військову раду. ...Засядько доповів, що скоро чекає транспорт, в якому

везуть винайдені ним нові пускові ракетні установки. На жаль, «Ракетна рота № 1», якою

командував Балабуха, затримувалася. Прибув лише транспорт Лацького, в якому служили

складальники ракет, а не ракетники. Генерал пообіцяв навчити їх користуватися новою зброєю.

...Навколо фортеці розмістили пускові установки. План штурму Засядько розробляв сам. Коли

почало світати, подав сигнал. Перший залп... Ракети із страшним свистом летіли у фортецю і там

вибухали. Стало світло, мов вдень.

Після короткої перерви ракетний залп повторили, але вже запальними набоями. Фортеця горіла. У

гарнізоні виникла паніка.

Це була перша перемога ракетної зброї.

У ДОБРОВІЛЬНИХ ЗАРУЧНИКАХ, з статті Г. Петрищева «Засядько Олександр Дмитрович»

З середини липня до кінця серпня 1810 р. командував артилерією при облозі фортець Журжа і

Рущук. За завданням М. І. Кутузова брав участь в героїчному рейді загону Є. І. Маркова і в атаці

на ворожий табір на правом березі Дунаю.

Відзначився в боях при Городечні і під Бобруйськом, при облозі і узятті фортеці Торн. Під час

переговорів про її здачу був посланий у фортецю заручником.

Генерал Засядко став ініціатором масового застосування ракет на Кавказі (1825) і під час війни з

Туреччиною (1828-1829). Його заслугою є й те, що він був організатором і першим начальником

артилерійського училища, відкритого в С.-Петербурзі 25 листопада 1820 р.

ЧУДОВІ ЗНАННЯ І ЗДІБНОСТІ, зі спогадів М. Барклая-де-Толлі

Хоча досліди, здійснені задля вживання й дії цієї нової зброї, яка взагалі ще потребує поліпшення, звичайно, не можуть вважатися остаточними, проте доведені такої межі, що корисність цих ракет

незаперечна, так само як і необхідність мати їх у військах...

Я вважаю своїм обов’язком засвідчити, що весь час перебування полковника Засядька при

головній моїй квартирі я з задоволенням бачив особливу його ретельність і працю, спрямовані на

відкриття й дослідження цієї у нас ще невідомої й настільки корисної зброї, а успіхами в

досягненні поставленої мети початими і проведеними ним дослідами він дав чудовий доказ своїх

відмінних знань і здібностей.


ПРОДАВ МАЄТОК, АБИ КОНСТРУЮВАТИ, з дослідження В. Хорошуліна «Справу

створення бойової ракети вважаю найважливішою»

Не одержавши матеріальної підтримки від уряду на проведення дослідів, Засядько, рахуючи

«справу створення бойової ракети найважливішою», продав маєток, що перейшов йому в

спадщину, й на отримані засоби почав власну дослідно-конструкторську роботу. Як прообраз він

взяв «верхівкові» ракети. Їх раніше використовували запорізькі козаки проти турків і татар, однак

ефект від застосування був незначний. По суті, вони могли тільки налякати й що-небудь

підпалити. Засядько ж хотів, щоб ракети завдавали ворогу відчутних втрат. Щоб вони

забезпечували перемогу.

Стінки камери згоряння пороху він виготовляв із заліза, для стабілізації польоту використав довгу

дерев’яну тичину, а пусковим пристроєм служив спеціально створений Засядько верстат. Він

сконструював і виготовив перші зразки запальних і фугасних ракет трьох калібрів: двох-,

чотирьох– і пятидюймових, а також виготовив спеціальну установку для залпової стрільби

шістьома ракетами.

Перші офіційні випробування пройшли навесні 1817 р. у Петербурзі. Результати виявилися

настільки переконливими, що артилериста-ракетника направили до Могилева, де в той час

перебувала штаб-квартира генерал-фельдмаршала Барклая-де-Толлі, для навчання особового

складу спеціально сформованого підрозділу бойового застосування ракет.

Стрільби проводилися влітку на пустельному березі Дніпра. За три години використали три ящики

ракет і знищили всі мішені, встановлені на відстані від трьох до шести кілометрів.

…Засядько почав з гренадерських полків, проте найшвидше мистецтво точного наведення з

наступною стрільбою по цілі опанували козаки. Сутужніше виявилося налагодити в Могильові

виробництво порохових сумішей, а також самих ракет. Але й ця проблема була вирішена.

У листопаді 1817 р. Засядько з помічниками зміг показати одночасний запуск двох десятків ракет.

На випробуваннях був присутній весь генералітет Російської армії.

...Між іншим, Засядько бачив набагато далі, вважаючи, що ракети придатні не тільки для

військової справи, з їхньою допомогою можливі польоти навіть у космічний простір! На жаль,

насінням, кинуте талановитим винахідником, конструктором, ракетником, зійшло лише через сто

з з чимось років.


«МОЖЕТЕ У ВІЛЬНИЙ ЧАС ЕКСПЕРИМЕНТУВАТИ», з роману Ю. Нікітіна «Золота

шпага»

– Закінчилося засідання комісії з розподілу, – пояснив Кеніг. – Мерзенність. Мене, напевно,

запросили тільки через іноземне походження. Мовляв, не буде проштовхувати свого протеже.

Засядько примостився на підвіконні поруч з підполковником. Розподіл! Післязавтра кожний

випускник одержить на руки призначення, але вже зараз Кеніг може підняти краєчок завіси над

таємницею, що цікавить всіх.

– Для вас місця в Санкт-Петербурзі виявилися закритими. Їх заздалегідь розподілили між

нащадками титулованих незначностей. У хід були пущені хабарі, натиск, найвищі вказівки...

Він замовчав, і Засядько запитав обережно:

– А куди я?

– В глушину – в десятий батальйон, розквартирований в Херсонській губернії.

…В один із днів Олександр Засядько одержав листа від батька, який велів йому терміново з’їздити

в Соловецький монастир. Новий імператор Росії звільнив з в’язниці Петра Калнишевського,

останнього кошового Запорізької Січі.

Суворий чернець, що відкрив у воротах малюсіньку хвіртку, відповів приголомшеному

Олександрові, що Калнишевському недавно виповнилося... сто десять років! Останні чверть

століття він перебував у глибокій земляній ямі, куди був кинутий за вказівкою імператриці

Катерини II. Зараз він одержав волю, однак вертатися на батьківщину чомусь не бажає.

…Біля самої води спиною до нього сиділа на камені людина. Засядько відчув, що в нього від

хвилювання завмирає серце. Перед ним був гігант. Він ніколи ще не бачив таких широких плечей і

такої мускулистої спини.

– Кошовий, – прошепотів Олександр.

Той повернувся, піднявся. Засядько мимоволі відступив на крок, щоб дивитися на старого

запорожця, не дуже задираючи голову. Суворе аскетична постать, посічене шрамами обличчя. Очі

дивляться пильно, волохаті брови грізно зрушилися на переніссі.

– Хто ти? – різко запитав Калнишевський.

Голос його пролунав як удар грому. «Господи, – промайнуло в голові Олександра, – невже на

землі є ще такі богатирі?».

– Я Олександр Засядько, – відповів він квапливо. – Син твого головного гармаша Дмитра. Батько

велів запитати: коли ти повернешся? Всі вже знають, що новий цар тебе звільнив.

… – Я двадцять п’ять років сидів у земляній ямі, – відповів Калнишевський глухо. – Харчувався

смердючим м’ясом і гнилою ріпою. Так, тепер я можу піти. Але не піду. Так і скажи батькові. Він

зрозуміє. Скажи: він пійманий лев, але ще лев!

…Віце-адмірал Сенявін промовив:

– Йдіть, – дозволив він милостиво. – Я розпоряджуся, щоб вам не перешкоджали. Можете у

вільний час займатися дослідами...


РАДНИК ПРЕЗИДЕНТА ПРО ГЕНІЯ... НЕ ЧУВ, з кореспонденції І. Чайки «Спалах далекої

зірки. Вічний шлях генерала Засядько»

Американці одне з морів на карті Місяця поряд з морями Коперніка, Галілея, Ньютона і

Ейнштейна назвали ім’ям нашого земляка Олександра Дмитровича Засядько. А чи відомо сьогодні

це ім’я звичайному українцеві?

...Ми, земляки О. Д. Засядька, звернулися до «ракетного» президента України Леоніда Кучми з

проханням допомогти встановити на батьківщині славного українця бодай скромний пам’ятний

знак. Відповідь вразила. Відомий український історик, доктор історичних наук, професор С. В.

Кульчицький за дорученням Президента написав, що у зв’язку з відсутністю у них відомостей про

О. Д. Засядька, нам належить звернутися... до відділу винаходів.


ШПАГОКОВТАЧ, бувальщина

В кінці 70-х років минулого століття видавництво «Молодь» видрукувало повість харківського

паркетника Юрія Нікітіна «Шпага Олександра Засядька».

Незабаром до головного редактора Володимира Біленка зателефонував секретар з ідеології ЦК

КПУ В. Маланчук. І пішло-поїхало.

З’явилися колективні і індивідуальні рецензії літераторів, істориків, військових з одностайним

засудженням... українського націоналізму. І вирок один – книга шкідлива.

Результат – головного редактора позбавляли партійного квитка і роботи, а директорові

видавництва оголосили сувору догану.

Друзі ще довго жартома називали В. Біленка «шпагоковтачем».