Духов Николай (fb2)


Настройки текста:



ДУХОВ Микола Леонідович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: радянсько-російський.

Конструктор бронетехніки, ядерної і термоядерної зброї.

З лікарської родини. Батько, Духов Л., – фельдшер.

Народився 13 (26) жовтня 1904 р. в с. Веприку Гадяцького повіту Полтавської губернії Російської

імперії (нині – Гадяцький район Полтавської області України).

Помер 5 травня 1964 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому

цвинтарі.

Закінчив Гадяцьку класичну чоловічу гімназію (1914-1920), робітничий факультет Харківського

геодезичного і землевпорядкувального інституту (1926-1928), механічний факультет

Ленінградського політехнічного інституту (1928-1932).

Працював завідуючим хатою-читальнею (1921-1925), різноробочим Чупахівського цукрового

заводу (1925-1926), інженером конструкторського бюро ленінградського Кіровського заводу

(1932-1941), заступником головного конструктора з виробництва танків Кіровського заводу в

Челябінську (1941-1943), на Уралі (1943-1947), заступником головного конструктора першої

радянської атомної бомби (1948-1954), головним конструктором Всесоюзного науково-дослідного

інституту автоматики (1954-1964).

Член-кореспондент Академії наук СРСР (1959).

Шестиразовий лауреат Державної премії СРСР (1943; 1946; 1949; 1951; 1953; 1954).

Лауреат Ленінської премії (1960).

Тричі Герой Соціалістичної Праці (1945; 1949; 1954).

Брав участь у створенні трактора «Універсал», першого радянського легкового автомобіля

«Ленінград-I», важких підйомного крану і танку КВ. Під безпосереднім керівництвом Д.

розроблявся трактор ЧТЗ з кабіною закритого типу.

За його участю розроблені моделі тяжких танків і самохідних артилерійських установок КВ-1С,

КВ-85, ІС-1, ІС-2, ІС-3, СУ-152, ИСУ-152. Під час війни налагодив потоково-конвеєрне

виробництво танків КВ, очолив розробку їх модифікацій і самохідних артилерійських установок, здійснив корінну модифікацію середніх танків Т-34.

Будучи залученим до радянського атомного проекту, керував розробками конструкції як першого

вітчизняного плутонієвого заряду, так і конструкції атомної бомби. Активний учасник

випробувань атомної бомби на Семипалатинському полігоні і першої водневої бомби РДС-6С.

У м. Челябінськ (РФ) на будинку, де жив наш земляк, встановлено меморіальну дошку.

Бюсти вченого прикрашають село Веприк, галерею Південноуральського державного університету

(2003), територію Всеросійського науково-дослідного інституту автоматики (2004),

На честь вченого названо одну з вулиць м. Полтава.

Ім’я Д. носить Всеросійський науково-дослідний інститут автоматики.

В Росії заснована ювілейна медаль «100 років з дня народження М. Л. Духова», а також поштова

марка.

Серед друзів та близьких знайомих Д. – С. Корольов, Ж. Котін, В. Жеденов, І. Трашутін, М.

Шамшурін, В. Челомей, І. Курчатов, П. Рибалко, А. Мікоян, Д. Лелюшенко, І. Зальцман, Л. Сичов

та ін.


***

ЗВУЧИТЬ ЗДОРОВО

, з творчого кредо

М. Духова

Конструктор – це звучить здорово!

НАЙМОГУТНІША В СВІТІ ТАНКОВА ГАРМАТА, з оцінки М. Духовим сконструйованої ним

зброї

Наші важкі танки і самохідні гармати перевершують ворожу техніку і завдають ворогові ударів, які їх знищують. Кіровські танки мають сильніший панцерозахист і наймогутнішу в світі гармату.

Їх роль особливо велика при здійсненні операцій на оточення.


НЕВРАЗЛИВІ «КВ», зі спогадів О. Давиденко

Зазначу, що добре показали себе в боях наші важкі танки КВ. Гітлерівці, ймовірно, не мали засобів

пробити їх броню, і це наводило на них жах. КВ для них залишалися невразливими. Ось приклад:

30 червня повернулися з бою два танки КВ, у яких не було жодної пробоїни, проте на одному з

них ми налічили 102 вм’ятини.

...Дуже шкода, що їх у нас так мало.


НАШУ НЕПЕРЕВЕРШЕНІСТЬ ПЕРЕВЕРШИЛИ, з розмови А. Гітлера з командирами

німецьких танків

На той момент, коли ми ввели певні типи танків, у росіян вже були задумані КВ-1 і КВ-2. ...І ці

типи вже були здані у виробництво.

Іншими словами, сама війна через рік чи два показала, що деякі наші типи, в яких ми могли

вважати неперевершеними, протягом перших двох років виявилися застарілими.


ВАРТО БУЛО ЛИШЕ СЛОВО СКАЗАТИ, зі спогадів І. Колотушкіна

Я багато випробував машин за своє життя, але такого колективу ніколи не бачив. Іншим

розробникам тлумачиш, тлумачиш про помічені недоліки в машині, а вони з піною біля рота

захищають свій винахід, прагнучи довести безгрішність конструкції.

Духову і його помічникам варто було лише слово сказати, і вони негайно ж прагнули з’ясувати, чи

не конструкція винна.


ВІЙСЬКОВИМИ ТЕМПАМИ, з книги «Літопис Челябінського тракторного заводу»

Миколу Леонідовича за силою конструкторського таланту можна було порівняти з такими

видними конструкторами країни як Кравцов, Полікарпов, Яковлєв. Коли він розглядав креслення, то, здавалося, ніби бачить його наскрізь. Жодна помилка не вислизала з-під його злегка

примруженого, спокійного ока.

Духов не тільки висував нові оригінальні технічні ідеї, а й добивався втілення їх в життя справді

військовими темпами.


СОРОМИВСЯ СВОГО ВЕЛИКОГО КАБІНЕТУ, зі спогадів О. Бєлоносова

Коли на території інституту збудували новий лабораторний корпус і М. Л. Духов переїхав до

нового кабінету, то в першу ж нараду ...він розпочав з роз’яснення, за суттю, з виправдання, чому

у нього такий великий кабінет і що він потрібний не для нього, а для зручності всіх присутніх, а

також для авторитету фірми при прийомі багатьох представників інших організацій.

Цей кабінет у директора інституту функціонує і нині, і немає в ньому найменших надмірностей.


ДБАВ ПРО СЕРІЙНЕ ОСВОЄННЯ, з оцінки діяльності М. Духова І. Зальцманом

Сенс своєї діяльності він бачив не в проектах, навіть найблискучіших, а в добре налагодженому

серійному випуску бойової техніки і її серійному освоєнні.


НЕ БАЙДУЖИЙ, зі спогадів Д. Фішмана

Відомо, як нелегко написати портрет справжнього інженера чи ученого так, щоб показати всю

складність і всю красу його творчої праці. Тим це важче, якщо це головний конструктор – людина, покликана не лише творити, а й керувати колективом творців. Талант, працьовитість, ідейність, твердість, нарешті, титанічна працездатність...

Що виділити насамперед? Можливо, ерудицію, організаторські здібності, стиль роботи?

І ось, коли у зв’язку з цими поняттями як атрибутами головного конструктор починаєш згадувати

особливі риси Миколи Леонідовича, то неодмінно на згадку приходить: М. Л. Духов був на

рідкість приємною людиною! Витримана, уважна, зовні спокійна і разом з тим гаряча людина – не

байдужа!

Надаючи своїм співробітникам повний простір для ініціативи, для творчості, він був разом з тим

вимогливим і по-своєму строгим. Спостерігаючи за ним, іноді чудуєшся, як він, не нав’язуючи

свої варіанти, свої рішення, умів непомітно наштовхнути саме на свою думку.

Властиві йому також м’який гумор, широка доброзичливість і, безумовно, неповторна мила

посмішка сприяли створенню особливої творчої атмосфери в колективі.


ВИЗНАЧИВ ОСНОВНІ НАПРЯМКИ АТОМНИХ НАБОЇВ, з «Радянської військової

енциклопедії»

М. Духов визначив основні напрями створення ядерних набоїв для стратегічних і тактичних

комплексів ядерної зброї, систем електричної і нейтронної ініціації ядерних зарядів, приладів

автоматики ядерних боєприпасів, уніфікованої контрольно-вимірювальної апаратури.

...За десять років під його керівництвом розроблено три покоління блоків автоматики, перше

покоління ядерних набоїв для сімнадцяти різних носіїв – балістичної ракети Р-7, торпеди Т-5, перших крилатих ракет для ВПС, ВМФ, ППО. Для цих ядерних боєприпасів була розроблена ціла

гамма електромеханічних приладів: ...осцилографічні, малогабаритні безосциллографічні,

автоматизовані з цифровою реєстрацією. Микола Леонідович по праву може вважатися

засновником конструкторської школи розробки і виготовлення ядерних набоїв.


КУВАВ ЯДЕРНИЙ ЩИТ, зі спогадів Ю. Харитона

Роль Миколи Леонідовича в створенні перших зразків зброї була надзвичайно великою. Разом з

своїми товаришами по роботі він дуже багато зробив, щоб під загальним керівництвом Ігоря

Васильовича Курчатова наблизити день ліквідації американської монополії на ядерну зброю.

...Те, що він зробив за своє життя, величезне як за кількістю і рівню інженерних рішень, так і за

значенням.


ВРАЖАЛО КОЛО НАУКОВИХ ІНТЕРЕСІВ, з статті Т. Новикова «Талант і нескінченна праця»

У спогадах сучасників Микола Леонідович залишився не лише талановитим конструктором і

прекрасним керівником. Усіх, хто його оточував, вражало коло його інтересів.

Разом з книгами з фізико-математичних наук, радіотехніки, приладобудування, електроніки в його

бібліотеці можна було побачити книги з філософії, медицини, біології, хімії. В жодному питанні, яке його цікавило, він не був дилетантом; він завжди прагнув глибоко вникнути в суть справи, досконально розібратися в деталях.


МАВ БЕЗЛІЧ ХОББІ, зі спогадів М. Терлецького

Пам’ятаю, як 1949 року, влітку, він привіз з Москви спінінг з котушкою дуже хитрої конструкції; у найближчу ж неділю зібрав любителів рибного лову, повів їх на луг і став демонструвати

прийоми закидання блешні. Треба сказати, що цим мистецтвом він володів досить пристойно.

Іншим разом він привіз маленьку електричну бритву, при мені в одному з цехів став

демонструвати цю новинку і жартома збрив вуса начальникові цеху... Операція ця доставила обом

велике задоволення.

Коли в 1952 році в нашій країні (СРСР – авт.) вперше почали випускати довгограючі платівки, Микола Леонідович тут же привіз з Москви декілька штук і з великим захопленням демонстрував

їх.

У нього був відмінний на ті часи ризький радіоприймач «Латвія». Маючи велику музичну

культуру, Духов дуже любив слухати симфонії. Непогано грав на піаніно, яке стояло в котеджі.

Вже переїхавши до Москви, Микола Леонідович захопився кінолюбительством. У нього була

хороша німецька кінокамера, але йому дуже хотілося дістати довершенішу японську. Якось в кінці

роботи він подзвонив мені і попросив зайти. Діставши із столу якийсь невеликий предмет в

чорному шкіряному чохлі, Микола Леонідович з хитрим виглядом протягнув його мені. Це була

маленька японська камера, про яку він завжди мріяв. Треба було бачити, з яким захопленням

Микола Леонідович пояснював мені устрій цієї дуже дорогої і складної камери. Він милувався

нею, немов це було рідкісний витвір мистецтва!

Для Миколи Леонідовича всі ці захоплення були відпочинком від напруженої роботи, якій він

беззастережно віддавав всі свої сили і знання.