виконавці начальницьких розпоряджень.
Закінчуючи свою брошуру, п. Громека пише: «Чи хороший факт чи поганий, але він полягає в
тому, що український народ відданий російському цареві і не хоче ні англійських, ні французьких, ні інших яких-небудь царів». З цим, зрозуміло, неможливо не погодитися, але тут мимоволі постає
питання, для кого писана брошура п. Громеки? Хто сумнівався коли-небудь, що український народ
хоче англійських, французьких і ще якихось «інших» царів? Судячи з того, що брошура написана
російською мовою, треба думати, що вона призначається для росіян же, які, звичайно, ні тіні
сумніву в цьому сенсі ні на хвилину допустити не можуть.
Якщо ж брошура написана для таких людей, для яких Украйна складає невідому землю (такими є
всі іноземні публіцисти), …у них теж є з цього приводу свої теорії, в яких бажання українського
народу грають ту саму роль, яку на сцені грають гості й пейзани.
ЧИ МИЛИЙ ТОБІ ПОЛУМ’ЯНИЙ ГРОМЕКА, з вірша М. Некрасова «Коли в затемненні
глузду»
Когда наклонностей военных
Дух прививается ко всем,
Когда мы видим избиенных
Посредников; когда совсем
Нейдут Краевского изданья
И над Громекиной главой
Летает бомба отрицанья,
.............................................
Тогда в невинности сердечной
Любимый некогда поэт,
Своей походкою беспечной
«Свисток» опять вступает в свет...
Как изменилось всё, создатель!
Как редок лиц любимых ряд!
Скажи: доволен ты, читатель?
Знакомцу старому ты рад?
Или изгладила «Заноза»
Всё, чем «Свисток» тебя пленял,
И как увянувшая роза
Он для тебя ненужен стал?
Меняет время человека:
Быть может, пасмурный Катков,
Быть может, пламенный Громека
Теперь милей тебе свистков?
