class="book">проводив своє поміщицьке дозвілля за читанням офіціозів у глухомані власного рязанського
маєтку, відповіді так і не знайшло.
Грибовський, котрий у свій час був причетний до багатьох справ, «курирував» і перську політику, служачи директором канцелярії всесильного фаворита Платона Зубова, останнього улюбленця
Катерини II. Тепер же, перебуваючи у відставці, розважав себе тим, що копітко записував до
щоденника різноманітні новини, вичитані з газет, часто супроводжуючи їх цікавими коментарями
знавця політичних і придворних залаштунків. Проте з приводу подій в Тегерані він нічого не
написав. Та й не тільки він – впродовж понад трьох наступних десятиліть в Росії про загибель місії
в Персії не написано жодного рядка!
Лише коли Олександра Сергійовича Грибоєдова наздогнала посмертна слава віршотворця і
драматурга, про загибель автора «Горя від розуму» заговорили знову.
Версій того, що трапилося, висловлено немало, та найживучішою в Росії, з цілком зрозумілих
причин, виявилася та, яка вважала загибель Грибоєдова і його соратників «наслідком обурення
юрби тегеранської черні, підбурюваної, до того ж, англійськими агентами»...
