У 1782 році Нестор Максимович став професором «повивального мистецтва», його школа згодом
виросла в Повивальний інститут. Нарешті, з’явилася книга Максимовича під назвою «Мистецтво
повивання, або Наука про жіночу справу» – перша в Росії капітальна праця про жіноче здоров’я.
Ознайомившись з нею, я сказав:
– Який там акушер? Так може писати лише поет...
Я не помилився. Максимович-Амбодик оспівав свою справу у віршах, виступаючи в них за
здоров’я матері і дитини. Він був невтомним у своїх працях, і при ньому гінекологія міцно
зімкнулася з розвитком російської педіатрії. Жінок він переконував:
– Мила моя! Зачати дитя та народити його – це лише початок справи, на це і дурнувата здатна. А
ви маєте зберегти себе, пам’ятати, що молоко ваше суть краща годівля у світі. Навчитеся
правильно сповивати і удягати своє чадо, як гуляти з ним, чим нагодувати, не забувайте про дитячі
забави...
…Ви думаєте, що Максимович-Амбодик став головним у своєму інституті? Як би не так:
приїжджі лікарі і відверті шарлатани тримали його в «чорному тілі», а начальником інституту став
віденський пройдисвіт Йосип Моренгейм. Коли співрозмовники не розуміли його латини, він
переходив на німецьку, а коли не розуміли й німецького, Моренгейм виходив із себе:
– О, шорт? Ти є глюпий... турка!
Понад усього він піклувався про одержання казенних дров, а себе зараховував до хірургів. Але
коли візьметься за операцію, то людину обов’язково заріже.
Заздрячи славі Максимовича-Амбодика, Моренгейм теж написав книгу з акушерства, й випустив її
у світ з портретом імператриці на титульному листі, начебто Катерина II була в країні головною
породіллею. Нарешті в Петербурзі дізналися, що Моренгейм самозванець, котрий не мав навіть
лікарського диплому і саме – на своє лихо» – зажадав дрівець на зиму від самого Павла I. А який
був цей імператор, читачам розповідати не треба, вони самі знають.
– Щоб і духу його не було! – закричав цар...
