Полевой Сергей (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


ПОЛЬОВИЙ Сергій Олександрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американо-російський.

Викладач, просвітитель, перекладач. Китайське ім’я – Бо Лівей.

З міщанської родини. Батько, Польовий О., – поштмейстер.

Народився 2 вересня 1886 р. в м. Пирятині Полтавської губернії Російської імперії (нині – м.

Пирятин Полтавської області України).

Помер 16 вересня 1971 р. в м. Маямі (Флорида, США). Кремований і похований в місцевому

колумбарії. Друг родини, письменник Л. Князєв, прах у відповідності до заповіту перевіз до

України і розвіяв вітром (1988).

Закінчив одну з Московських гімназій, Владивостоцький інститут іноземних мов (1907-1913),

Петербурзький університет (1913-1915).

Працював головним російським військовим цензором (1915-1917), викладачем китайських

Нанкінського (1917-1922) і Пекінського (1922-1937), американського Гарвардського (1939-1956)

університетів.

Що стосується особистого життя, то наш земляк дуже рано втратив матінку (1889) і батька (1899);

зазнав утисків з боку китайської і японської жандармерій; японського арешту (1937-1939).

П. – автор «Великого китайсько-російського словника» і «Великого китайсько-англійського

словника».

У м. Іркутськ (РФ) функціонує гуманітарний центр-бібліотека ім. родини Польових (1997).

Серед друзів та близьких знайомих П. – Чжоу Еньлай, С. Єлисєєв, Лі Дачжао та ін.


***

БЛАГА – ВІД ЗНАННЯ,

з просвітницького кредо С. Польового

Усе благо – від знання, все зло – від неуцтва

МАРИВ СХОДОМ, з нарису М. Гриценка «Сергій Олександрович Польовий»

У Сергія були два старші брати – Микола і Михайло і молодша сестра Галина. Старші брати

почали самостійно заробляти на життя і виїхали з Пирятина. Сергія і Галину забрали до себе

родичі з Польщі.

Де б не жив Сергій, він завжди наполегливо вчився. Захоплювався пізнавальною літературою,

книгами про подорожі. Особливо цікавими здавалися казки Андерсена, серед них найулюбленіша

– «Соловей», події в якій відбуваються в Китаї.

Його єдиною мрією стало бажання поїхати до Китаю і жити там. Проте йшли роки, а Сергій все не

міг вирватися з лещат бідності. Здавалося, мрія ніколи не здійсниться.

...Сергій вибрав курси з різних предметів сходознавства: китайська мова і література, історія

Китаю, релігія і звичаї; маньчжурська, монгольська, англійська мови; географія й історія Східної

Азії, курси японської і корейської мов.

...Захистив дипломну роботу, яка була опублікована. Сергій Польовим стає широко відомим серед

китаєзнавців різних країн, а в Росії за цю роботу одержує золоту медаль.

...Почалася Перша світова війна. До армії Сергія не узяли через хворобу серця.

У 1916 р. С. Польовий написав лист-запит до Міністерства освіти про надання фінансової

допомоги для продовження роботи з вивчення Китаю і написання докторської дисертації. Міністр

освіти А. Ф. Керенський підтримав проект і виділив 3000 рублів для роботи і поїздки до Китаю.

3 вересня 1917 р. Сергій Олександрович і Віра Степанівна повінчалися в Ісаакіївському соборі і

разом відправилися в дорогу. Вони вирішили провести медовий місяць в Японії, де прожили понад

три тижні.

Здавалося, ніщо не може порушити їх плани, але події, що відбулися, все змінили. У жовтні 1917

року в Росії відбулася революція, до влади прийшли більшовики. Гроші знецінилися, фінансової

підтримки чекати було ні від кого, повернутися до Росії – не можливим. Сергію мав терміново

шукати роботу, аби прогодувати сім’ю.

...Ситуація в Китаї продовжувала розжарюватися. Влада в країні переходила то до рук

республіканців (Сунь Ятсен, Юань Шикай), то буржуазного уряду Чан Кайші; розгорнулося гостре

протиборство двох китайських партій: Гоміндан і КПК, наростав національно-визвольний рух

проти японських завойовників. Відмова країн Антанти розглядати питання про надання

суверенітету Китаю на Паризькій мирній конференції на початку 1919 р. викликала вибух

стихійного обурення.

Першими виступили студенти Пекінського університету. Професор Польовий не міг залишатися

осторонь цих подій, разом з іншими викладачами він взяв активну участь в демонстрації протесту

4 травня 1919 року. На мітингу Сергій Олександрович закликав китайський народ до об’єднання і

національної незалежності.

Тим часом ситуація продовжує ускладнюватися. Робота на факультеті стає нестерпною: грошей

не платили, курс Польового під будь-яким приводом намагалися закрити, щоб не допустити

розповсюдження «червоної чуми». Аби забезпечити собі дохід і займатися улюбленою справою,

подружжя вирішують відкрити курси російської мови і літератури вдома. Крім цього, Сергій

Олександрович стає представником московської компанії «Міжнародна книга».


РОДИНУ ДЕПОРТУВАЛИ З КИТАЮ, з кореспонденції «Леонід Сергійович Польовий і його

колекція»

Книжкова колекція Л. С. Польового формувалася двома представниками поколінь цього прізвища.

Початок поклав батько – Сергій Олександрович – відомий учений, синолог. Спільними

зусиллями зібрали багатющу книжкову колекцію, що налічує 15 тисяч книг і близько 50 тисяч

періодичних видань.

...Професор С. О. Польовий відмовився співробітничати з японцями. У один з вечорів до будинку

увірвалася поліція. Чоловіка заарештували, дружину, Віру Степанівну, теж кинули до в’язниці.

Леонід і Тамара жили під домашнім арештом, навчання дітей продовжувалося вдома. Через 6,5

місяців Віру Степанівну звільнили, домашній арешт зняли.

Леонід повідомив про арешт батька друзям родини, ті звернулися по допомогу в посольства різних

країн. Батько просидів у в’язниці 17 місяців і був звільнений 9 травня 1939 року за умови, що

залишить Китай.

Родину депортували до США, допоміг друг батька – професор Гарвардського університету Сергій

Григорович Єлисєєв.

...Леонід Сергійович став викладачем університету штату Юта в місті Солт-Лейк-Сіті. Проте 10

січня 1952 року отримав сповіщення про те, «що через брак студентів в російській секції

доводиться зробити скорочення» і, на жаль, університет більше не потребує його послуг.

Насправді причини були в іншому. 50-і роки – це роки «холодної війни». Викладацька діяльність

Польового-молодшого в університеті закінчилася.

Леонід Сергійович влаштувався працювати на пошту, але в березні 1954 року був звільнений, він

потрапив «під підозру». Леонід шукав роботу, брався за будь-яку справу.


ПІКЛУВАЛИСЯ ПРО БІДНИХ І БЕЗЗАХИСНИХ, з заповіту Л. Польового

Мій батько і я, будучи великими книголюбами, збирали цю бібліотеку впродовж багатьох років.

До бібліотеки увійшли значні доробки людей зі всього світу. І я заповідаю її Іркутську на згадку

про сім’ю Польових: Польові завжди піклувалися про бідних і беззахисних людей і прагнули

зробити не лише Росію, а й весь світ цивілізованішим і культурнішим.


УНІКАЛЬНА КОЛЕКЦІЯ, з оцінки діяльності Центру імені родини Польових М. Сергєєвим

Мріється, аби з часом тут була зібрана унікальна колекція всіх робіт цієї сім’ї і всіх книг про

Польових. Щоб було зібрано в її сховищах усе, що з’явилося десь про Сибір. У славу Росії, в славу

Сибіру, в славу нашого історичного міста Іркутська.


ДРУГА ШКІРА, з статті М. Сергєєва «Династія Польових: сіяти розумне, добре, вічне»

Засновником сімейної бібліотеки слід вважати батька дарувальника, Сергія зібрання

поповнювалося. Найперше, за рахунок передплачуваних журналів, надходжень з московської

компанії «Міжнародна книга», особистих покупок і авторських подарункових примірників.

Під час перебування С. О. Польового в Китаї бібліотека значно постраждала. При вступі

японських військ до Пекіна навіть довелося знищити частину журналів і книг політичного змісту,

аби уникнути репресій за свої погляди. Крім того, під час арешту С. О. Польового японські

окупанти вивезли з будинку вантажівку різної літератури і рукописів. Ці матеріали ніколи не

повернули власникові. Були вони знищені чи відправлені до японських архівів, донині

залишається загадкою.

Після смерті Сергія Олександровича бібліотека перейшла синові Леоніду, який продовжив справу, розпочату батьком. Леонід Сергійович говорить, що бібліотека – це частина його самого, як друга

шкіра, без якої він не уявляє свого життя. Кожна книга для нього цінна. І якби він міг прожити 500

років, «то не робив би ніякого заповіту, а читав, читав і читав».

...Спочатку Леонід Сергійович збирався подарувати зібрання Владивостоку, а точніше – Інституту

східних мов, який закінчив із золотою медаллю його батько. Але російська дійсність така, що

коштів на культуру завжди не вистачає, і питання «зависло». Ось якби подарував, та ще й

відправив за свій рахунок! Однак Л. Польовому, пенсіонер нехай навіть в багатій Америці,

накопичити грошей на транспортування з своєї пенсії йому не під силу.

...Подароване Іркутську зібрання, за словами Леоніда Сергійовича, нараховує 16 тисяч книг, понад

53 тисячі найменувань журналів, 7 тисяч газет і тижневиків, близько 1500 тек з тематичними

добірками за 700 темами. Крім того, Леонід Сергійович презентував Іркутську особистий архів.


ПАМ’ЯТЬ – ЖИВЕ, з довідки «Гуманітарний центр – бібліотека імені сім’ї Польових» – центр

культурного життя в мікрорайоні «Університетський» на hcenter-irk.ru

«Центр» засновано 1997 року. Історія його створення веде свій відлік із заповіту місту Іркутську

унікальних книжкових зібрань. Ці 15 тис. книг різними мовами і 25 тис. періодичних видань

російською мовою, які видавалися впродовж десятків років і зараз практично відсутні в

бібліотеках. Крім того, є рідкісні і раритетні видання. Бібліотека належить громадянинові США,

професорові Леоніду Сергійовичу Польовому, що проживає в Солт-Лейк-Сіті (штат Юта, США).

Частина бібліотеки Л. Польового вже знаходиться в Гуманітарному центрі, інша – готується до

відправки.

Серед представників цієї родини – письменники, історики, критики, художники, крупні учені,

внесли неоцінимий внесок в світову культуру. Ім’ям їх, згідно заповіту Л. С. Польового, і названо

Гуманітарний центр.

Основною метою його діяльності – оптимізація і модернізація культурної сфери мікрорайону

Університетський, творче і технологічне вдосконалення, підвищення ролі культури у вихованні,

освіті і в забезпеченні дозвілля жителів м. Іркутська.

Основна ж діяльність – надання населенню бібліотечних і інформаційних послуг, тобто

бібліотечний-бібліографічне обслуговування і задоволення інформаційних, освітніх і культурних

потреб всіх груп населення за допомогою традиційних і не традиційних носіїв інформації.

Діяльність Центру орієнтована на активізацію користувачів і залучення творчих об’єднань і

організацій для досягнення інноваційного розвитку культурного середовища і розширення

культурного простору міста.

...Фонд рідкісної книги працює над виявленням і систематизацією інформації, пов’язаної з

прізвищем Польових, її вивченням в рамках програми «Сім’я Польових: історія і сучасність».

Міні-музей сім’ї Польових має в своєму розпорядженні книги, журнали і особисті речі...