ШМІДТ Петро Петрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Морський, політичний діяч.
З дворянської родини. Батько, Шмідт П., – старший морський начальник Бердянська; дядько,
Шмідт В., – флагман Балтійського флоту, сенатор.
Народився 5 (17) лютого 1867 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України).
Розстріляний 6 (19) березня 1906 р. на о-ві Березань поблизу м. Очакова Одеського повіту
Херсонської губернії Російської імперії (нині – Миколаївська область України). Похований на
місці страти. Перепохований в Севастополі (1917).
Закінчив Бердянську гімназію (1880), Петербурзьке морське училище (1886).
Служив мічманом 8-го Балтійського флотського екіпажу (1886-1889), чиновником таганрозького
Азово-Чорноморського банку (1889-1892), офіцером Балтійського флоту (1892-1894),
Тихоокеанської ескадри (1894-1898), ревізором Добровільного флоту і Російського товариства
пароплавства та торгівлі (1898-1901), старшим помічником капітана і капітаном пароплава
«Діана» (1901-1904), старшим офіцером вугільного транспорту «Іртиш» (1904-1905), командиром
міноносця N253 Чорноморського флоту (1905).
Учасник Північної експедиції на криголамі «Єрмак» (1899).
Учасник першої російської революції (1905-1907).
Організатор Севастопольської «Спілки офіцерів – друзів народу» (1905).
Один з фундаторів «Одеського товариства взаємодопомоги моряків торгівельного флоту» (1905).
Кавалер італійської медалі за врятування команди італійського судна.
Наш земляк захоплювався живописом і музикою: грав на скрипці, віолончелі, роялі, гітарі.
Доступними засобами боровся з царським режимом. За участь в одній з політичних демонстрацій
заарештований та ізольований на броненосці «Три святителі» (1905).
Лейтенантові Ш. присвятили сторінки в книгах син Є. Шмідт «Червоний адмірал», письменники
К. Паустовський і А. Виноградова «Чорне море» і «Розстріляна мрія», В. Шерстобітов
«Легендарний лейтенант флоту П. Шмідт» і «Командую флотом. Шмідт».
В містах Очаків і Бердянськ, в середній школі №49 м. Севастополя функціонують музеї Ш.; в
Бердянську йому відкрито пам’ятник, а на місці розстрілу встановлена бетонна стела у вигляді
вітрила (1972).
Пам’яті Ш. був присвячений цикл акцій, що відбулися в Одесі й Очакові під егідою Асоціації
підводників ім. О. Маринеску і музею К. Г. Паустовського.
Серед друзів та близьких знайомих Ш. – З. Різенберг, С. Макаров, Є. Тілло та ін.
***
ТАК ЖИВУ
, з життєвого кредо П. Шмідта
Я маю жити так, щоб мені не соромно було розповісти про кожну хвилину мого життя, щоб я ні за
одну хвилину свого життя не почервонів.
І я так живу.
ВІЛЬНИЙ МАТРОС-ГРОМАДЯНИН, з офіцерського кредо П. Шмідта
Мордошльопам у мене місця немає! Я від них пішов з військової служби. Тут тільки вільний
матрос-громадянин, який суворо підпорядковується своїм обов’язкам під час служби.
НЕ ПОСТУПАТИСЯ, з політичного кредо П. Шмідта
Не поступитися жодною п’яддю завойованих людських прав.
НЕ ДОПУСКАТИ СЛАБКОСТІ, з листа П. Шмідта Є. Шмідту в 1903 р.
Дуже велика робота має бути закінчена, і тільки тоді я можу просити відпустити мене. Треба,
синочку, дивитися на речі по-чоловічому і не допускати в душі слабкості. Якщо пароплав під моїм
командуванням зазнав такої жорстокої аварії, то мій обов’язок не уникати …роботи для наведення
ладу.
Я хочу, щоб «Діана» після нещасть і лагодження була ліпшою і міцнішою, ніж раніше. Якщо я не
буду більше на ній плавати, то нехай вона плаває ще довго і благополучно без мене цілковито
справна. Скінчу все, тоді відпочину вдома з чистою совістю, а не як утікач-ледар.
ВІДДАТИ ВСЬОГО СЕБЕ, з щоденника П. Шмідта
Вона (повія, на якій Ш. одружиться і з якою згодом розлучиться – авт.) була моїх років. Шкода
мені її стало нестерпно. І я вирішив врятувати. Пішов до банку, у мене там було 12 тисяч, узяв ці
гроші і – всі віддав їй. Наступного дня, побачивши, як багато в ній душевної грубості, я зрозумів, що віддати тут потрібно не лише гроші, а всього себе.
Аби витягти її з трясовини, вирішив одружуватися. Думав, що, створивши їй обстановку, в якій
вона замість людської грубості знайде лише увагу і пошану, і витягну з ями.
ШЛЯХОМ РОЗЧАРУВАННЯ, з листа П. Шмідта Є. Тілло
Проклинаю своїх товаришів, часом просто ненавиджу їх. Я кляну долю, яка