Немає слів, щоб розповісти про хвилювання, яке мене охопило перед цим дивом. Досить
зауважити, що я й зараз, через стільки років, виразно пам’ятаю не тільки загальний вид, але й
окремі фрагменти самого живопису.
ХУДОЖНЮ КОНТРАБАДУ ПЕРЕХОПИЛИ, з кореспонденції Є. Кончіна «На війні, як на
війні»
У кінці літа 2001 року до митного пункту на кордоні Дагестану і Азербайджану під’їхав
рефрижератор. Його чекали не лише звичайні митники і прикордонники, а й загін спецназівців у
камуфляжній формі з автоматами в руках.
– Що везете?
– Килими...
– Виходьте з машини.
Озброєні люди знали, що і де шукати. З тайника під днищем рефрижератора витягнули щось
дійсно схоже на старий килим, складений у декілька разів. Коли розрізали вірьовки, які зв’язують
цей пакунок, то один з зустрічаючих сказав: «Так, це та сама картина».
Так вдалося запобігти вивозу за кордон картини Франца Рубо «Взяття аулу Гуніб і полонення
Шаміля князем Олександром Барятинським 25 серпня 1859 року», вкраденою з Музею
образотворчих мистецтв в Грозному.
За кордоном на неї вже чекав багатий покупець, який обіцяв викласти 1,5 мільйона доларів.
СТОЛІТНЮ «ТРАДИЦІЮ» НЕВІДВІДИН ПОРУШИВ КУЧМА, з дослідження О. Васильєва
«Кримська війна і останній російський цар»
До святкування ювілею Росія готувалася ґрунтовно, і ні бунти, ні російсько-японська війна не
дозволили забути, «замилити» ювілей Кримської війни. Микола IІ задовго до торжеств, щоразу, буваючи в Севастополі, починав візит не з відвідування місцевого начальства, не з відпочинку
після тривалого переїзду, а з оглядання цвинтаря.
Хто знає, може, саме ці відвідування цвинтаря й наштовхнули Миколу II на думку про створення
меморіалу героям Севастопольської оборони на Історичному бульварі.
…Після Миколи II місцевий братній цвинтар і Свято-Нікольський храм-пам’ятник не відвідав
жоден з вождів радянської й пострадянської епохи. Уперше за сто років цю «традицію» порушив
Кучма, котрий свого часу здійснив об’їзд місць, пов’язаних із Кримською війною.
СТАВ ЗАТЯТИМ ЯХТСМЕНОМ, з інтерв’ю С. Рубо Д. Макарову і Є. Щербаковій
– З 1913 року Франц Рубо разом з другою дружиною Ельзою і дітьми мешкали в Мюнхені.
Молодшою дитиною в родині була моя мама. Багато з того, що я знаю про діда, розповіла мені
вона. В якості маєтку для родини він побудував невеликий будинок на околиці Мюнхена
неподалік від озера. Став пристрасним і дуже здібним прихильником вітрильного спорту. На
власній яхті брав участь в різних змаганнях і регатах і притому – дуже успішно.
Він також багато малював пейзажі. Ці картини, на жаль, не так відомі.
ШУКАЙТЕ СЕБЕ В ІНШОМУ МІСЦІ, бувальщина
Володимир Бурлюк (брат поета і художника Давида Бурлюка) захотів зайнятися живописом і
прийшов, аби домовитися про уроки у Ф. Рубо. Той дав потенційному учню завдання з натури. В.
Бурлюк намалював кола і хрестики, мотивуючи зображення тим, що він, мовляв, «шукає сам
себе».
Рубо сказав:
– У моїй майстерні ви себе не знайдете. Пошукайте себе десь в іншому місці.
Document Outline
#46
