Миколайовичем Толстим («У Ясній Поляні»). Цю зустріч з письменником вона назве найбільшою
подією свого життя. Ольга Єгорівна, яка присвятила життя навчанню сільських дітей, а свій талант –
прагненню підтримати і зберегти самобутню народну культуру, щиро обожнювала Толстого, який
був для неї Вчителем і вищим прикладом.
Не відомо напевно, де і коли померла Ольга Накко. За деякими даними, це сталося в 1919 році в
Одесі (хоча в газетах того періоду не виявлено навіть некролога).
Сьогодні ми, можна сказати, наново відкриваємо оповідання Ольги Накко про «бесарабську
давнину». Її нариси і оповідання, не зважаючи на деяку наївність, відрізняються особливим
колоритом і достовірністю.
НАДЗВИЧАЙНО ЦІКАВИЙ НАРИС, з замітки В. Князєва «Збір від збірника – на пам’ятник
Пушкінові»
«Восени, на обіді белетристів, виникла думка видати до сторіччя народження Пушкіна збірник,
присвячений його імені, і всю виручку з нього передати на облаштування в селі Михайлівському,
або поблизу Святогорського монастиря, благодійного закладу в ім’я поета...»
Такий збірник був насправді видрукуваний в 1899 р. в Петербурзі.
У книзі – два розділи: поезії і прози. І 86 авторів.
...Надзвичайно цікавий нарис Накко «Молоді роки. Пушкін в Кишиневі», що розповідає про
молдавське оточення поета. В нарисі перелічені дванадцять знайомих Пушкіна, з якими він часто
зустрічався. Це трактирник Кір Антоніо, відставний солдат Єгорка – вартівник на винограднику,
«багатій і жуїр» Флореско, 23-літня донька одеського комерсанта Аглая Беладжі, її подруга
Катиця, обійстя батьків котрої любив відвідувати Пушкін, і, зрештою, Іон Гуца – верховод
циганського табору, сивий старий, з яким поет подовгу розмовляв.
...Аналогічний збірник вийшов в 1899 р. і в Москві.
