Такий довгий витяг з Горького я навів, аби показати, якому «великому» діячеві російського
єврейства знайшлося місце в енциклопедії. Звичайно, в ній мали бути висвітлені не лише герої
народу, а й його «виродки та негідники», як було в енциклопедії Брокгауза і Ефрона. Там
знайшлося місце для Павла Вейнберга, який «немало сприяв зміцненню юдофобства в Росії».
ТВІЙ ОСТРАХ ЗАЙВИЙ, з жартівливого експромту Г. Лішина
Напрасно, друг Исаич Павел,
Ты мнишь, что я тебя оставил,
И леший сам меня возьми,
Коль не явлюся я к восьми!
А потому твой страх излишен!
Сбор береги!
Григорий Лишин.
ПОЧАТОК ДРУЖБИ, бувальщина
Відомий у другій половині XIX століття письменник П. І. писав маленькі оповідання, які читав на
прилюдних концертах.
Йому дуже подобались картини з українського життя художника К. Трутовського, і він хотів з ним
познайомитись.
Одного разу Вейнберг їхав з Москви до Курська. У вагон ввійшла якась родина. Незабаром
батько почав читати книгу оповідань Вейнберга. Тоді автор попросив книгу й сам прочитав
уголос одне оповідання. Йому зауважив батько:
– От якби ви послухали самого Вейнберга, знали б, як треба читати.
– Слухав. Нічого особливого в ньому не знайшов.
– Що ви? Чудовий оповідач!
Надвечір вони помітили, що недалеко від залізниці, в селі, горить хата. Вейнберг зауважив:
– Сумна картина. Але ефектна От якби сюди Трутовського, він чудово намалював би.
– Не думаю, щоб цей маляр схопив колорит такої картини.
– Як вам не соромної Ви, мабуть, зовсім не знаєте цього художника.
– Знаю добре. Маю право лаяти. Я і є Трутовський.
– Коли так, будьмо знайомі. Вейнберг.
З цього й почалася їхня багаторічна дружба.
