огрядний ...І. Ясинський. Просив збільшити йому гонорар...
Єсенін терся, принижено лестячи Іонову, не знаючи, куди дівати руки, посміхаючись
напівзбентежено, мов зізнаючись перед усіма, що він лестить, підлабузнюється, продається.
...Увечері Іонов влаштував в грузинському шинку маленьку вечерю з нагоди хорошого прибутку...
Єсенін після двох-трьох склянок завів розмову про те, що Іонов його обібрав... Іонов, захмелівши, розлютився. «Дубина ти!» – кричав Єсеніну і наказував своєму помічникові «Знаєш, де розірвати
договір?» – і для страху записував це в книжку. Єсенін злякався і став принижено замолювати
гріх. Іонов увесь час покрикував на нього: «Дубина», – а він, посміхаючись, виправдовувався...
Жалюгідне видовище.
НЕ ЗРАДИШ, з вірша С. Єсеніна «Видавець добрий», присвяченого І. Бернштейнові
