майже 40-річній військовій біографії не було більше ніяких звершень, його слава все одно
б навіки відобразилася в історії героїчних діянь полководців.
Бо, як говорив військовий письменник XIX сторіччя Олександр Михайловський-
Данилевський, «ім’я захисника граду Петрового залишиться дорогоцінним для Росії, яка
не забуде, що перемоги його, в сумні для неї хвилини літа і осені 1812 року, були єдиною
втіхою».
ВІД ПОЧЕСТЕЙ ВІДМОВИВСЯ, з нарису С. Гупала «Князі Вітгенштейни: забутий
батько і невідомий син»
Розгромивши маршала Ундіно під Клястіцями, Вітгенштейн взяв в полон майже тисячу
французьких вояків. Росія вперше побачила величезну обеззброєну силу. 25 липня
столиця Росії гарматними пострілами салютувала генералові Вітгенштейну. Олександр І
нагородив героя орденом св. Георгія ІІ ступеня та назначив довічну пенсію у 12 тисяч
рублів.
За тиждень перед битвою під Клястіцями було підготовлено до евакуації Псков, що мав
спалахнути, як тільки мешканці залишать його. Однак жахливого не сталося. І в знак
великої поваги псковчани подарували переможцеві ікону чудотворця Гавриїла з написом:
«Захисникові Пскова, графу Петру Християновичу Вітгенштейну».
Дворяни Ржева виплавили золоту медаль з портретом полководця, мешканці Великих
Луків – просили у нього дозволу спорудити у своєму місті пам’ятник, архімандрит
Печерського монастиря – побудувати в його честь храм Пресвятої Божої Матері зі
встановленням бюста.
Було також рішення про встановлення пам’ятника генералу у Пскові навпроти Троїцького
собору.
Одначе П. Вітгенштейн відмовився від таких почестей, вважаючи перемогу над грізним
ворогом заслугою воїнів свого 1-го корпусу.
У жовтні 1812 року корпус П. Вітгенштейна звільнив від французьких військ Полоцьк і
Вітебськ.
Переслідуючи армію Наполеона, П. Вітгенштейн захопив Кенігсберг, 27 лютого 1813
року вступив до Берліна.
НА ОБЛИЧЧЯХ СЯЯЛА РАДІСТЬ, із «Спогадів» В. Панаєва
Ми приїхали до столиці в серпні 1815 року. Петербург тріумфував тоді славою недавніх
перемог нашої армії, славою свого государя і повторним поваленням Наполеона. На всіх
обличчях сяяла ...радість, – в будинках ще співали:
Хвала, хвала тебе, герой ,
Что град Петров спасен тобой!
ХИЖАКІВ ВИНИЩУВАЧ, з вірша В. Жуковського «Співак в стані російських воїнів»
Наш Витгенштейн, вождь-герой,
Петрополя спаситель.
Хвала! Он щит стране родной,
Он хищных истребитель!
