ЧУДОВІ ПОПЕРЕДНИКИ, зі спогадів А. Ініна
Після закінчення ВДІКу вступив до Комітету драматургів. Він і лише він один на тому етапі моєї
біографії міг дати статус повноправного громадянина суспільства. Це було надзвичайно важливо:
без довідки з постійного місця роботи жодна людина не могла ні дитини до школи відправити, ні
записатися до лікаря в поліклініці. Довідка з КД прирівнювалася саме до такого документа.
Тому ставлення моє до цієї організації найкраще. Своє ж керівництво нею я розцінюю як почесний
обов’язок і продовження тих традицій, які заповідали нам наші чудові попередники – Микола
Погодін, Василь Лебедєв-Кумач, Костянтин Треньов, Володимир Білль-Білоцерківський.
БУВ ЗЛОМЛЕНОЮ ЛЮДИНОЮ, зі спогадів В. Білоцерківського
Я запитував батька, як йому прийшли в голову марення Раєвича про жирондистів і сцена його
розстрілу? Батько задумався, проте не знайшов ясної відповіді. У житті такого епізоду він не знав.
Характерно, що сцена марення і розстрілу Раєвича стала першою жертвою цензури – в 1933 році
при постановці «Шторму» в театрі Єрмолової. Поступово цензура вирубала з п’єси близько
половини оригінального тексту, який, на жаль, замінювався батьком на щось прийнятне для
цензури. Робив він це в основному після війни, будучи вже зломленою людиною.
Коли «Шторм» востаннє поновлювався Завадським в театрі Мосради, я на прем’єрі просто не міг
дивитися на сцену, дивився собі під ноги і страждав від сорому за п’єсу і батька.
ГРАТИМУ ГІРШЕ, бувальщина
У «Штормі» Білль-Білоцерківського Раневська із задоволенням грала «спекулянтку». Це був
складений нею текст – автор дозволив. Після сцени з Раневською – овація, і публіка відразу йшла.
«Шторм» мав довге життя в різних варіантах, і Завадський її «спекулянтку» із спектаклю прибрав.
Раневська запитала у нього: «Чому?» Завадський відповів: «Ви дуже добре граєте свою роль
спекулянтки, і від цього вона запам’ятовується мало не як головна фігура спектаклю».
Раневська запропонувала:
– Якщо потрібно для справи, я гратиму свою роль гірше.
