погодилися залишитися в газеті відомий фейлетоніст Яблоновський, критик Ганейзер,
письменниця Юлія Безрідна.
Тобто рішення про перехід «Сина Вітчизни» на становище центрального органу партії
есерів ухвалювалося колегіально. Правда, довго центральний орган лівої партії
проіснувати не міг і так же, як і «Нове життя», в кінці 1905 р. «Сина Вітчизни» було
закрито.
ВІДПРАВИЛА ШІСТЬ ВОЗІВ З КНИГАМИ, з статті Н. Глухової «Про минуле – заради
майбутнього»
Дещо пізніше в роботі бібліотеки (с. Колпашево – авт.) взяли активну участь
політзасланці. Вони поповнили книжковий фонд своїми особистими книгами. Відомий
такий випадок: у Колпашево на шести возах привезли книги і журнали, відправлені з
Петербургу відомою на той час громадською діячкою Юлією Безрідною.
...Дуже важливо зазначити, що навколо роботи бібліотек йшла гостра ідейна боротьба.
Передові люди засилання відстоювали необхідність строго ставитися до підбору і
використання книжкових фондів. Самі засланці свідчили, що в їх бібліотеках була
література різних політичних напрямів: і більшовицька і меншовицька, і есерівська і
анархічна. Тому навіть навколо питання про той, хто повинен очолювати бібліотеку йшла
боротьба.
Активністю політзасланців був незадоволений губернатор Томська Гран. Влітку 1911 року
він зробив поїздку місцевими поселеннями політзасланців, після якої дав вказівку закрити
бібліотеку, що й було зроблено. Проте через рік бібліотека виникла знов. Відомостей про
те, скільки вона проіснувала, не знайдено. Відомо тільки, що з 10 квітня 1922 року в
Народному будинку знову почала функціонувати бібліотека, й іменувалася вона
3
повітовою. ...З 1927 року бібліотека стала називатися районною, книжковий фонд її
складав 12 тисяч екземплярів.
ДУХОВНА ЇЖА ДЛЯ АРЕШТАНТІВ, з монографії Л. Рощевської «Бібліотеки
Великоустюзького повіту в XIX – на початку XX століття»
Книги з устюзької публічної бібліотеки одержували і в арештних будинках. У 1906 році
газета «Російські відомості» опублікувала статтю Ю. І. Яковлевої (псевдонім – Ю.
Безрідна) «З світу по книзі», присвячену питанню постачання книгами тюремних
бібліотек. І спеціальна бібліотека в місцевому арештному будинку була відкрита того ж
року «під особисту відповідальність її завідувача», оскільки «мовби скорочує час арешту».
У 1908 році в бібліотеці було 296 назв (308 томів) книг. Найбільший попит мав відділ
словесності. Всі книги прочитувалися охоче й обговорювалися з великим розумінням.
Для цієї бібліотеки, на думку начальника арештного будинку, корисно було виписати
щоденну позапартійну газету. Проте в цілому бібліотека була досить бідною. Тому в 1909
році висловлювалася думка про перенесення бібліотек арештних будинків і лікарень в
церковноприходські школи.
ПОЛИШАЮ, КОХАЮЧИ, романс М. Мінського, присвячений Ю. Безрідній
Прости навек. Без слез и без упрека
В последний раз гляжу я на тебя,
Как в первый день, покорный воле рока,
Тебя люблю и ухожу, любя.
С тобой простясь, до гроба одинока,
Моя душа состарится, скорбя.
С тобой простясь, душа умрет до срока
Я ухожу, быть может, жизнь губя.
Но вместе быть я не могу с тобою.
В свою любовь всю душу я вложил.
И бог, людей ревнуя, запретил,
Чтобы душа слилась с чужой душою.
Я ухожу, склоняясь пред судьбою,
Лишь оттого, что слишком я люблю.
4
5
6
