ШМАЛЬГАУЗЕН Іван Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: радянсько-російський.
Біолог, зоолог. Всесвітньо відомий теоретик еволюційного вчення. Автор універсального закону
зростання (1930).
З родини науковців. Батько, Шмальгаузен І., – ботанік, викладач Київського університету.
Народився 11 (23) квітня 1884 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Помер 7 жовтня 1963 р. в м. Москві СССР (нині – столиця РФ).
Закінчив 1-шу Київську гімназію (1901), фізико-математичний факультет Київського університету
св. Володимира (1909).
Працював викладачем Воронезького (1918-1921), Київського (1921-1939), Московського (1939-
1948) університетів, старшим науковим співробітником (1948-1955), завідувачем лабораторією
ембріології (1955-1963) Зоологічного інституту академії наук СРСР.
Один з організаторів і перший директор Інституту зоології і біології ВУАН (1930-1941).
Член Всеукраїнської Академії наук (1922).
Академік академії наук СРСР (1935).
Заслужений діяч науки УРСР (1935).
Кавалер Дарвіновської медалі Німецької академії природодослідників «Леопольдіна», Золотої
медалі ім. І. І. Мечникова академії наук СРСР.
Спеціалізувався з проблем порівняльної анатомії і ембріології, еволюційної морфології,
походження наземних хребетних, вивчення процесів зростання організмів, феногенетики і
формоутворення, закономірностей еволюції, біокібернетики.
Друкувався в «Наукових нотатках Московського університету», «Бюлетені Московського
товариства випробувачів природи».
Як учений дебютував науковим дослідженням «Непарні плавники риб та їх філогенетичне
значення» (1913).
Потім настала черга «Розвиток кінцівок амфібій та їх значення в питанні про походження
кінцівок наземних хребетних», «Ріст організмів», «Ріст тварин», «Основи порівняльної анатомії
хребетних тварин», «Фактори еволюції», «Шляхи і закономірності еволюційного процесу»,
«Проблеми дарвінізму», «Організм як ціле в індивідуальному та історичному розвитку», «Шляхи і
закономірності еволюційного процесу», «Ріст і диференціювання».
Всього перу нашого земляка належить понад 350 наукових праць.
Уже після смерті ученого Новосибірське видавництво видрукувало книгу Ш. «Кібернетичні
питання біології» (1968), а Московське – збірник «Питання дарвінізму» (1990).
Ім’я нашого земляка носить Інститут зоології НАН України, фасад якого прикрашає меморіальна
дошка з написом: «Перший директор інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України
академік Іван Іванович Шмальгаузен (1884-1963)».
Серед друзів та близьких знайомих Ш. – О. Сєверцов, М. Воскобойников, М. Драгомиров, Б.
Балінський, Г. Шпет, Є. Сингаївська, В. Брунст, Ю. Степанова, Л. Левіт, Н. Бордзиловська, С.
Навашин та ін.
***
ФОРМУЛ НЕ НАСТАЧИШСЯ
, з наукового кредо І. Шмальгаузена
Ніяка формула не може охопити закономірності біологічного порядку, який є результатом
надзвичайно складного ланцюга взаємодій.
ХИТКЕ СТАТЕВЕ ПИТАННЯ, з життєвого кредо І. Шмальгаузена
Щодо статевих гормонів немає якісних відмінностей між статями. Як яєчники, так і сім’яники
продукують обидва статеві гормони, але в різній концентрації. В результаті у самки переважає
жіночий гормон, а у самця – чоловічий.
Ознаки тієї чи іншої статі розвиваються виключно під впливом деякого, необхідного для цього
мінімуму концентрації гормонів, коли досягається межовий рівень нормальної реакції даної
тканини.
ВИПЕРЕДИВ ФРОНТ, з автореферату дисертації Л. Демкович «Діяльність І. І. Шмальгаузена в
контексті розвитку біологічної та сільськогосподарської науки ХХ століття»
Роль І. І. Шмальгаузена в біології визначається також і тим, що він започаткував нові напрямки в
розробці теорії еволюції, набагато випередив фронт наукових пошуків своїх сучасників. Він заклав
основи тих напрямків і теорій, які бурхливо розвиваються в наші дні: біологічної кібернетики та
синтетичної теорії еволюції.
...І .І. Шмальгаузен висунув багато еволюційних ідей, які успішно розвиваються сучасною наукою.
Зокрема, він збагатив теорію еволюції Ч. Дарвіна розробкою проблем цілісності організму в
індивідуальному та історичному розвитку, впровадженням теорії стабілізуючого добору, аналізом
шляхів, факторів і закономірностей еволюційного процесу. Учений геніально розробив уявлення
про походження наземних хребетних тварин.
...У 1914 р., відразу після захисту магістерської дисертації, І. І. Шмальгаузен їде до Італії на
Неаполітанську біологічну станцію. Тут він здійснює величезне експериментальне дослідження,
під час якого встановлює кореляцію між питомою вагою і формою тіла риб та місцем, формою і
функцією їхніх плавників.
...Теоретичні та експериментальні праці І. І. Шмальгаузена справили значний вплив на
формування таких наукових напрямів: порівняльне вивчення будови тварин та їх ембріонального
розвитку, вирішення проблем росту організмів, теорії еволюції та експериментальної біології,
проблеми цілісності організму, проблеми походження наземних хребетних, кібернетичні проблеми
біології тощо. Фактично усі вони стали програмними не тільки для І. І. Шмальгаузена, але й для
світової та вітчизняної науки у ХХ ст.
...встановлення І. І. Шмальгаузеном контакту між теорією еволюції і кібернетикою стало
визначною подією в науці. Переклавши на мову кібернетики систему понять сучасного дарвінізму,
І. І. Шмальгаузен відкрив нові шляхи для використання математично-логічних методів в
еволюційній теорії.
...Мета І. І. Шмальгаузена полягала у вивченні еволюції органічного світу як особливо складної
форми руху матерії, і яка виявляла «усі риси діалектичного розвитку в силу наростання
внутрішніх протиріч».
...Підручники та навчальні посібники І. І. Шмальгаузена не втратили свого значення і сьогодні.
ІНСТИТУТ ОРГАНІЗУВАВ ...УДОМА, з путівника М. Кальницького «Верхнім містом»
Через вулицю, на розі Володимирської і Малопідвальної, височіє ще одна будівля, що «підросла»
(№ 37/29). Колись вона була двоповерховою з мезоніном, тут розігралися страхітливі події: у
1878-79 роках в мезоніні жив народник-терорист Валеріан Осинський з своєю «бойовою
подругою», донькою генерала Софією Лешерн фон Герцфельд. Поліція з’явилася на квартиру
заарештовувати Осинського. Наряд застав одну Лешерн, яка вихопила револьвер, і лише осічка
врятувала життя помічникові пристава. Валеріана незабаром затримали на вулиці і засудили, як і
Софію, до страти (пані, втім, помилували, обмежившись позбавленням волі).
...Інші спогади пов’язують цю будівлю з довоєнним періодом, коли в її стінах мешкали і
працювали багато українських учених. Серед них академік Іван Шмальгаузен, який буквально у
себе вдома організував Інститут зоології (тепер носить його ім’я). Багато років він самовіддано
трудився в Києві і Москві, не зважаючи на люті нападки прихильників «народного академіка»
Трохима Лисенко...
НОВІ ДАНІ З ОСНОВ МУТАЦІЙ, з редакційної передмови до книги І. Шмальгаузена «Чинники
еволюції: Теорія, яка стабілізує відбір»
«Чинники еволюції (теорія стабілізуючого відбору)» академіка Івана Івановича Шмальгаузена
вперше опублікована 1946 року. Видання готувалося автором під час Великої Вітчизняної війни в
евакуації в Боровому (Казахстан). Учений був відірваний від бібліотек і не міг отримати потрібних
довідок і ознайомитися з найостаннішими роботами не лише закордонними, а й радянськими.
У 1949 р. «Чинники еволюції» побачили світ у Філадельфії і вельми ретельно відредаговані Ф.
Добжанським. У цьому виданні значно скорочений перший розділ, аналізуються основи генетики.
...Англомовний варіант книги став основою для цього видання.
До змісту особистого екземпляра «Чинників еволюції», над яким до найостаннішого часу
працював Іван Іванович, внесено багато додавань і виправлень. Ці зміни показують, по-перше, що
Іван Іванович останніми роками життя готував книгу до перевидання, і, по-друге, дають прямі
вказівки на напрям, в якому він волів її переробити. Користуючись архівними матеріалами
(чернетками рукописів, накиданнями, замітками на полях вже опублікованих робіт тощо), вдалося
певною мірою, як нам здається, наблизитися в цьому виданні до нового плану книги, задуманого І.
І. Шмальгаузеном
... Відзначимо, що Іван Іванович припускав включити сюди новітні дані з хімічних основ мутацій.
ЗАКЛАВ ОСНОВИ БІОЛОГІЧНОЇ КІБЕРНЕТИКИ, з автореферату дисертації Г. Дефорж
«Історія становлення та розвитку еволюційної морфології хребетних тварин в Україні (кінець ХІХ
– перша третина ХХ ст.)»
Наукова спадщина Івана Івановича Шмальгаузена переконливо засвідчує його вагомий внесок у
сучасне світове природознавство, зокрема, в зоологію, еволюційну морфологію, еволюційне
вчення, феногенетику, різні напрями синтетичної теорії еволюції. ...З його іменем пов’язана ціла
епоха у розвитку природознавства ХХ ст. і сучасного наукового світогляду.
Він володів глибокими знаннями у галузях порівняльної морфології і ембріології хребетних
тварин, еволюційної морфології, феногенетики, теорії еволюції, питань походження наземних
хребетних, процесів росту та диференціації організмів. Він заклав основи біологічної кібернетики і
синтетичної теорії еволюції, що бурхливо розвиваються в наш час.
...І. І. Шмальгаузен свідомо зосередився на вивченні закономірностей ембріонального росту
хребетних тварин, оскільки вважав, що ембріональний розвиток вищих хребетних тварин
відбувається у порівняно постійних умовах, тому саме тут і слід шукати ці закономірності. Цей
спрямований пошук через деякий час став окремим напрямом діяльності наукової його школи.
...Після переїзду до Москви І.І. Шмальгаузен спрямував свою наукову діяльність на розвиток
теоретичних проблем теорії еволюції.
УДАР ПО ДАРВІНУ, з статті Г. Махонкіної «Теорія інволюції: деградують усі»
Власне, перший удар по теорії Дарвіна наніс радянський академік Іван Шмальгаузен, сам, до речі, переконаний прихильник еволюції. Він переконливо показав, що копито має безперечну
спорідненість з п’ятипалою кінцівкою.
Далі – більше. Все ті ж п’ять пальців – саме п’ять! – знайшли навіть у тих тварин і риб, кому
жоден не потрібен. П’ятипалість кінцівок – обов’язкова морфологічна ознака всіх живих істот від
людини до амфібії. Кити, і ті мають п’ятипалий плавник – кисть із залишками кігтів – і рудименти
задніх кінцівок. У жаби перетинки натягнуті на п’ять пальчиків.
Де ж тут еволюція хапального органу – руки, про яку твердять послідовники Дарвіна? Скоріше
навпаки: рука перетворюється на лапу, ласт чи плавник.
