прийнятті рішень окремими суб’єктами економічних відносин.
Не виходячи за рамки концепції раціонального економічного вибору, М. побудував
економетричну модель, яка дозволяла вивчати поводження індивідуума в процесі прийняття ним
рішень, коли раціональність і послідовність у його поводженні не могли бути безпосередньо
засвідчені шляхом емпіричного спостереження, тому що спостерігач, як правило, не мав змоги
встановити всю сукупність факторів, котрі впливають на процес прийняття рішень.
Наприкінці 50-х з’явилися перші статті з теорії стохастичних рішень, а в наступні вчений
послідовно розвивав окремі її положення.
Спочатку цінність вивчення М. поводження в процесі прийняття рішень була визнана
психологами, які займалися проблемами поводження особистості. Лише в 70-х теорію почали
використати в нових підходах до теорії рівноваги, які враховують фактор невизначеності в
поводженні суб’єктів економічних відносин у рамках економічної системи.
М. належить пріоритет у розробці такого, відносно нового, розділу сучасної економічної науки як
економіка інформаційних систем або економіка інформації. Одним з перших він розглянув
проблему вартісної оцінки інформації, включаючи вимір витрат на її одержання, вартість її
обробки, передачі й використання при прийнятті рішень. Ці питання М. відносив до особливого
класу завдань у рамках загальної теорії прийняття рішень.
Важливим напрямком дослідницької діяльності М. в 70-і роки стала розробка теорії груп і
організації. Вчений створив модель економічної організації, названу ним групою, члени якої
розрізняються за своїми діями, а також за інформацією, на якій вони ґрунтуються у власних
вчинках. Вона мала більше спрощений характер і надавала можливість для вивчення ефективного
використання інформації в економічних організаціях.
Ідея групи як найпростішого осередку економічної організації була запроваджена М. уперше в
його статтях середини 50-х. У систематизованому вигляді теорія груп була викладена в монографії
«Економічна теорія груп».
Маршак вніс істотний вклад у розвиток таких розділів сучасної економічної теорії як теорія
прийняття рішень в умовах невизначеності, теорія інформації, теорія організації й ін. Його роботи, в яких широко використовувалися методи психологічного аналізу, статистики, обчислювальної
техніки, вчинили, у свою чергу, зворотний вплив на розвиток цих дисциплін.
ЩИРО ЗАХОПЛЮВАВСЯ УСПІХАМИ КОЛЕГ, з дослідження Б. Селігмена «Основні течії
сучасної економічної думки»
Розробка теорії майже не просувалася вперед аж до 1944 р., коли Нейман в співавторстві з
економістом Прінстонського університету Оскаром Моргенштерном не опублікував нині широко
відому роботу «Теорія ігор і економічна поведінка».
...Теорія ігор – розділ математики, який не часто використовується в економіці. Її поняття
запозичені з теорії множин, теорії груп і математичної логіки. Метою ...було визначення стратегії
в грі, де спосіб дії визначається суперечливими або схожими інтересами, доступністю інформації
й існуванням розумного вибору чи, можливо, випадку.
...Насправді, як в грі, так і в економіці люди стикаються з аналогічними проблемами. На відміну
від теоретичних робінзонад, здавалося, що гра є єдино відповідною основою для розробки
соціально-економічної теорії. Цей вельми несподіваний підхід виявився таким же плідним в
політиці і у військовій справі, як і в економіці, так що саме в цих сферах застосування теорії ігор
було найкориснішим.
Джекоб Маршак писав: «Ще десяток таких книг – і прогрес економічної теорії гарантований».
Document Outline
.D0.9E.D1.81.D0.BD.D0.BE.D0.B2.D0.BD.D1.