ВСЯ – ХОДЯЧИЙ ТРАГІЗМ, з книги Є. Герцик «Портрети філософів»
Проте були й іншого роду люди. ...Хороша і пишногруда українка Мирович, яка друкувала в
журналах декадентські дрібнички. Вся – ходячий трагізм.
Побачивши заколену на мені скромненьку брошку-якір, – значно вимовила: «Ви не повинні
носити якір. Вам до особи безнадійність».
Я вже готувалася почути урочисте «lasciate ogni (залиш надію), чи як це в перифразі Шестова? Ні, Льву Ісааковичу смак не дозволив закликати приятельку до безнадійності! Та і не лише смак. У
його відношенні до близьких йому людей ні тіні пози або літературного учительства (в ті роки це
в чудасію) – просто доброта і діловита дбайливість.
