У 1895 р. «Записки» вийшли тричі, а з 1896 р. вони виходили кожні два місяці. За цим стояла
надзвичайно напружена робота редактора, яка не переривалася навіть на час його від’їзду зі
Львова. Навесні 1895 p., перебуваючи у дні пасхальних свят у батьків у Владикавказ, М.
Грушевський просив, щоб друкарня НТШ зі Львова надсилала йому коректуру статей до
чергового тому «Записок» .
Новий редактор віддавав багато сил, щоб створити резерв статей і розширити коло потенційних
авторів, ознайомити їх з ще маловідомим у науковому світі виданням. М. Грушевський звертався з
пропозиціями підготувати для «Записок» статті, рецензії або бібліографічні огляди перш за все до
університетської професури. Певні надії покладалися на співпрацю з професорами російської
історії Новоросійського університету О. Маркевичем та І. Линниченком.
Знайомство М. Грушевського з цими вченими відбулося на початку 90-х pp. XIX ст. Листування з
одеськими кореспондентами (збереглися лише його окремі зразки) свідчить про редакторську
занепокоєність Грушевського й бажання пробудити у своїх адресатів інтерес до видань НТШ.
Ділячись наприкінці грудня 1894 р. з І. Линниченком новинами наукового життя у Львові, М.
Грушевський також повідомляв йому, що відомі адресату «Записки НТШ» у 1894 р. вийшли двічі, у наступному, 1895 р. повинні вийти тричі, а з 1896 р. мають перетворитися на регулярний
тримісячник
...Забігаючи наперед, зазначимо, що І. Линниченко, якого М. Грушевський назвав українознавцем
за фахом, не пішов на широке співробітництво з НТШ і до українського руху ставився скептично.
БАЧИВ КРИМ ВИКЛЮЧНО АГРАРНИМ, з статті А. Непомнящого «Арсеній Маркевич в
Таврійському університеті»
Підкреслювалася настійна необхідність відкриття вузу для подальшого розвитку економіки краю.
Відомий український історик, професор імператорського Новоросійського університету (м. Одеса)
Іван Андрійович Линниченко, який взяв участь в обговоренні цього питання, в статті, поміщеній в
севастопольській газеті «Кримський вісник», категорично стверджував, що передбачуваний до
відкриття на півострові вуз повинен мати явно виражений аграрний характер.
У зв’язку з потребами економіки краю він повинен бути «народним», а медичний факультет, на
відкритті якого так наполягали лікарі з Ялти, не потрібний в Криму взагалі.
