КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Крыжицкий Константин [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Дерево, звичайно, – одне і те ж.

Резонно запитати: ну й що? Це ж саме дерево художники могли побачити і, так би мовити,

живцем, прийшовши на етюди в куточок лісу, де воно росло. Та нехай навіть фотографія – в чому

злочин?!

Злочин, виявляється, полягав у тому, що Крижицький свою картину не придумав, а ...списав у

Бровара! Вчинив, коротше, плагіат.

Першим на цей рахунок висловився якийсь Ф. Райлян, котрий помістив в одній з газет знімки обох

полотен.

Ось так. Крижицькому неважко було пояснити, що з доробками Бровара він не знайомий, взагалі

ніколи їх не бачив, – та хто його слухав?!

До того ж, скандал пішов глибшим. Підняли абсурдне, як на сучасний погляд, питання: чи має

право художник взагалі в своїй роботі використовувати фотоматеріали?

...Захищаючись, Крижицький надіслав до газети відкритого листа, в якому чітко виклав власну

точку зору на це питання. Так, він визнає, що використовував для своїх речей сюжети і деталі з

фотографій, але вважає, що написані ним сотні картин дають йому право відкинути звинувачення

в тому, що він «спокійно копіює фотографії для продажу».

Безглуздість звинувачень – і в плагіаті, і в «списуванні» – була абсолютно зрозуміла тим, хто хоч

трохи знав Крижицького. Рідні ж і друзі і взагалі не надали цій історії серйозного значення.

І марно!

Крижицький повісився на ручці високого вікна у вітальні своєї петербурзької квартири, біля

майстерні, в якій пропрацював стільки років.


МИСТЕЦТВО РОЗ’ЄДНУЄ, з спогадів сина К. Крижицького

За кілька днів до цього (самогубства – авт.) в колі старих друзів він дуже нервував, говорив про

самогубство, із сльозами на очах вигукнув: «Мої бідні діти!»

Ніхто з домашніх не надав інциденту великого значення.

Усю неділю 3 квітня Крижицький провів удома з томом Толстого «Що таке мистецтво». Поряд з

словами, де Толстой говорить, що мистецтво зближує людей, він на полях написав: «І роз’єднує

їх».


«Я НІЧОГО НЕ ВКРАВ», з передсмертної записки К. Крижицького

Я написав по фотографії і ні у кого не вкрав! Проте цей суд, цей перезапит... з’явитися перед

Райляном і схожими на нього – більше не можу! Я вже без свідомості і сил!

Пробачте всі, прощайте всі, всі... дорогі, хороші... Був вашим і йду з мукою про вас.

...Убивцям моїм хай пробачає Господь! ...Райлян судить Крижицького!