найнеобхіднішого, Іконников поступово продав всі свої (п’ять) золоті медалі й остаточно вирішив
попрощатися з бібліотекою. Міністру освіти Гетьманського уряду М. П. Василенку історик писав
21/8 липня 1918 р., що завершує свою головну працю й тоді бібліотека може бути продана. А 14
березня 1919 р. Іконников власноручним листом офіційно повідомив, що згоден на продаж
бібліотеки за ту ціну, яка «буде визначена у відповідності до кількості і складу її томів». Учений
просив видати посвідчення, що бібліотека належить Українській Академії наук, але залишити
можливість користуватися книгами.
Тимчасовий комітет з організації Всенародної бібліотеки України (ВБУ) 14 березня 1919 р.
прийняв рішення купити бібліотеку негайно за 200000 крб. і виплатити половину коштів до
остаточного перевезення книг у ВБУ; В. І. Вернадському було доручено з’ясувати подробиці
передачі збірки, а Д. І. Багалію здійснити оцінку зібрання. 8 квітня Багалій зробив доповідь «про
надзвичайно цінну бібліотеку проф. Іконникова», на підставі якої було винесене рішення про
купівлю зібрання.
11 квітня це питання розглядалося знову. Багалій назвав конкретні цифри: 17836 томів книг і 3000
брошур, але Іконников «прохав дати йому деякий час обміркувати» питання перевезення
бібліотеки. Комітет доручив Вернадському та Багалію «переговорити з проф. Іконниковим про те,
щоб почати перевезення книжок і про спосіб видачі йому грошей».
5 травня на засіданні Комітету вже йшлося про можливість виплати грошей Іконникову у вигляді
щорічних видатків. Проте Іконников вагався, «нічого певного сказати не міг» представнику
Комітету Ківлицькому, особливо ж щодо оплати. У звіті ж УАН за 1919 р. говорилося, що
Академія вирішила придбати бібліотеку «виключної ваги..., за усіма галузям руської історії..., в
котрій є чимало колекційних видань, які вже не можна дістати... навіть ні за яку ціну», однак «за
браком приміщення» збірка перевезена не була.
...27 вересня 1926 р. Спільне зібрання Академії виділило 8250 руб. для купівлі бібліотеки 19. Того
ж року збірка Іконникова була передана в академічну бібліотеку, яка затим злилася з ВБУ і нині
носить назву НБУВ. На жаль, вона, на відміну від інших колекцій, із незрозумілих причин не була
збережена окремою збіркою і «розсіялася» в загальних фондах.
