образно він називає піраміди. Відразу на око він прикидає їхні розміри і дає короткий опис цих
грандіозних споруджень.
З їх безліч він виділяє три найвеличніших і називає «фараоновими горами».
Три роки по тому Григорович-Барський подорожує в Олександрію «заради розгляду гідних у ній
речей древніх». …Він надає особливого значення двом древнім обеліскам – «стовпам Клеопатри»
– і знакам, що на них зображені. І не тільки детально описує їх, а й змальовує один з них. Понад
те, з усією можливою старанністю Григорович-Барський відтворює знак за знаком усі зображення,
що вкривали одну зі сторін пам’ятника. Можна тільки подивуватися, з якою майстерністю
…художник-самоучка, який не знав давньоєгипетської писемності, відтворив на папері більшість
ієрогліфів.
Дуже барвисто Григорович-Барський описує «Голки Клеопатри», однак він помилявся, думаючи,
що ці обеліски споруджені саме цією царицею.
Жадібно всмоктуючи в себе безліч вражень від небачених країн і міст, морів і рік, тварин і рослин,
вірувань і легенд, він змалював у своїй величезній праці дивну по яскравості картину життя
народів Малої Азії, Близького Сходу, Середземномор’я та Північної Африки. Опубліковані через
деякий час після його смерті «Мандри пішохода Василя Григоровича-Барського» стали
невичерпним джерелом ознайомлення російського читача з країнами Сходу.
На могилі Григоровича-Барського, похованого в рідному Києві, встановлено надгробок з написом.
У зворушливих рядках... невідомий озвучив замилування сучасників подвигом невтомного і
безстрашного …мандрівника: «...Двадцять з гаком років ходив ти з краю в край, На суші і на морі
ти зла багато перетерпів, І все те занотовував докладно, що бачив! Мандрами своїми і п’яддю
вимірив І завдяки перу своєму на батьківщині розповів Про маловідомі для неї речі. Читачу, ти
його прах сльозами вшануй, І працю про шляхи його з увагою прочитай».
…Його «Мандри» неодноразово перевидавалися, а також широко використовувалися в роботах
інших дослідників. Першим увагу на праці самобутнього дослідника далеких країн звернув князь
Г. Потьомкін-Таврійський. Він дав вказівку їх опублікувати. І в 1778 році видатний доробок В. Г.
Григоровича-Барського, «для користі суспільства» побачив світ.
Сучасною російською мовою твір В. Г. Григоровича-Барського не перекладалися. Останній раз він
був виданий в Петербурзі в 1885-1886 рр. за редакцією М. Барсукова. Текст рукопису вперше
видрукували з повним збереженням орфографії і стилю оригіналу, проте без яких-небудь
коментарів.
Для мови й орфографії тексту характерна велика кількість українських рис, наприклад: слова
«година», «помаранч», «різання», «пенязи», автор дуже рідко використовував букву «ы», змішував
вживання «ь» і «ъ» й таке ін.
ЕФІОПАМИ НАЗИВАВ БЕДУЇНІВ, з статті «Українці в Африці» в інтернет-газеті «Діаспора»
Василь Барський докладно описує Нижній Єгипет і повідомляє про колонії коптів у всіх містах
Палестини. Кілька разів згадує він і Абіссінію. Однак про ефіопських християн у Палестині він не
говорить жодного слова. Втім, слово «ефіопи» не сходить з його вуст, проте так він називає...
арабів-бедуїнів!
Загалом, в XVI-XVIII ст. українці знали з африканських країн головним чином Єгипет, особливо
Нижній, а із країн Тропічної Африки мали неясне уявлення лише про Ефіопію. В силу історичних
причин в Україні у XVIII ст. не могло з’явитися навіть зачатків наукової єгиптології, арабістики чи
африканістики.
