Отож, у питанні про вартість і про джерело доходів І. Вернадський стояв на позиціях класичної
школи, проте, усупереч класикам, вважав усі види праці продуктивними.
Він виступає проти визначення політичної економії як науки про багатство і підкреслює, що вона
вивчає лише один бік, одну властивість багатства – його цінність. Предмет науки він обмежує
товарним виробництвом.
Як типовий буржуазний економіст І. Вернадський виступав проти соціалізму. Ідеї соціалізму він
вважав помилковими і їхню появу зв’язував зі зростанням пауперизму.
НЕ БУВ ВУЗЬКИМ ФАХІВЦЕМ, з статті «185 років від дня народження І. В. Вернадського» на
sofiynist.donntu.edu.ua
І. В. Вернадський не був вузьким фахівцем. Його цікавила ціла низка економічних і статистичних
проблем: історія розвитку економічної думки, методологія політичної економії, теоретична і
практична статистика, міжнародні економічні відносини, теорія зовнішньої торгівлі, теорія потреб
споживачів, питання реформи 1861 р., проблеми сільського господарства, економічно-соціологічні
питання. Твори вченого і до сьогодні зберегли свою наукову цінність.
Наприкінці 50-х років XIX ст. Розгорнулася гостра дискусія між публіцистами стосовно проблем, пов’язаних із неминучим розкріпаченням селян. Вернадський опинився в її центрі. Він обстоював
найліберальнішу форму розв’язання цього питання, а саме: повну приватну власність у сільському
господарстві та повну свободу для сільського населення. Гостро полемізував із такими відомими
російськими публіцистами, як В. Панаєв, М. Чернишевський та М. Добролюбов.
Вернадський у своїх публікаціях був (не без впливу його дружини Марії) піонером у справі
захисту прав жінок. Іван Васильович закликав жінок займати такі місця праці, де б вони могли
проявити себе як найефективніше й заробляти нарівні з чоловіками. Щоб звільнити жінок від
домашньої праці, він пропонував створювати спеціальні помешкання з широкою мережею
ресторанів та інших підприємств побутового обслуговування.
Щодо проблем індустріалізації та урбанізації, то Вернадський відразу ж зрозумів шкідливий вплив
цих явищ на довкілля. Уже цих прикладів цілком достатньо для того, щоб оцінити широке коло
його інтересів та ліберальний підхід ученого до розв’язання поточних проблем. На той час це було
унікальним явищем.
…Іван Васильович був членом «Комісії по обстеженню Київського навчального округу», яка
всебічно вивчала стан справ на цій території, як демограф він ретельно з’ясовував кількість
українців у світі. У 1859 р. дійшов висновку, що їх 10 млн.
ЗЕМЛЮ ВІДДАВ БЕЗ ВИКУПУ, з інтерв’ю М. Шліппенбаха А. Лісіциній
– Як почалася суспільно-політична діяльність Петрункевича?
– У далекі 60-і роки XIX сторіччя він приїжджає до батьків в родовий маєток Плиска на
Чернігівщині, щоб цілком присвятити себе суспільній діяльності. Місцеве земство привернуло
його увагу тим, що приділяло велику увагу освіті, піклувалося про справедливе вирішення
облаштування селян після відміни кріпосного права.
Зразком для повіту в цьому відношенні служило село Плиска і сусідній маєток Вернадських.
Професор Іван Васильович Вернадський... виступав проти кабальних умов реформи 1861 року про
звільнення селян і доводив це на ділі, віддаючи землю селянам без викупу.
І НАРОДИВСЯ... ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК, з нарису В. Малахова «Явище Алчевського»
Гострий і допитливий розум Алчевського потребував надійного спільника. І він знайшовся в особі
Вернадського. Їх сумісна думка народила те, що захопило і уразило всі верстви населення
післяреформеної Росії.
Справа була так. Якось Алчевські прийшли на вечірні посиденьки до Вернадських. ...Чоловіки
усамітнилися в кабінеті, де і відбулася та сама історична розмова, яка поклала початок новій у
фінансовому світі справі. Почалося все з того, що Олексій Кирилович поділився з другом
побаченим на вулиці:
– Щойно, Іване Васильовичу, спостерігав, як Сумською прокотив на дріжках пан Кузін (відомий в
Харкові лихвар. – В.М.). І уявіть собі, буквально всі, хто був на вулиці, познімали капелюхи і
картузи і в низькому уклоні схилили голови. Мовби побачили архієрея чи царя-батечка...
– А він і є ним, – погладжуючи бороду, сказав Вернадський. – Пройдіться тією ж Сумською чи
Німецькою – майже в кожному будинку є його гроші. Лихвар, одним словом.
– Що
