Основний її сенс полягав в наближенні середньої школи і вищої освіти до реального життя, в
звільненні складного курсу середніх учбових закладів від застарілих предметів, в забезпеченні
більшої доступності університетської освіти для здібних молодих людей.
Рішуча позиція реформаторів викликала жорстку критику на їх адресу. ...11 квітня 1902 року
розчарований П. Ванновський був звільнений за його проханням з посади міністра.
ПАЛИЦЯ БЕЗ ПЕТРА, з статті М. Дейча «Легенда про імператора»
Олександр III залишився людиною малограмотною, за що одержав від сучасників прізвисько
«вінценосний Митрофан». Французьку мову здолати він так і не зміг, німецьку учити не захотів. З
російською стосунки у царя теж були досить напружені. Розділових знаків, окрім окличного, він
не визнавав.
Граф Сергій Вітте, що починав при Олександрові III свою кар’єру, вельми їдко писав, що цар мав
«порівняно невелику освіту» і «невеликий розум».
Військовий міністр, генерал Петро Ванновський, як і належить військовому, висловлювався не так
дипломатично: «Це був Петро з своєю палицею... Ні, це палиця без Великого Петра, щоб бути
точним».
У ШИЮ, бувальщина
Олександр III вважав, що «куховарчиним дітям», тобто різночинцям, в університетах робити
нічого. Багато пізніше його син Микола II розповідав своєму міністрові освіти Петрові
Ванновському такий випадок: «У мого батька був улюблений машталір, якому він допомагав
виховувати його дітей. Якось під час прогулянки батько запитав його, що ж син? А той дякує і
говорить, що син вже в університеті. Тоді батько встав і дав йому в шию, вилаявши за те, що не
послухався його і не віддав сина в якесь ремісниче училище.
